Продолжаю серию публикаций о еврейских кладбищах Киева.
На данный момент, известно о шести еврейских кладбищах существовавших в Киеве за более, чем тысячелетнюю историю пребывания еврейской диаспоры в городе, от появления смешанных еврее-хазарских общин в 10 веке до современности.
1. Кладбище периода Древней Руси и Великого княжества Литовского находилось за пределами городских валов, с внешней стороны Львовских ворот. В работе историка Николая Закревского есть упоминание некой грамоты 1522-го года, в которой король Сигизмунд 1 давал Михайловскому монастырю право на владение полями и нивами “под Городом, за воротами Львовскими, за Пробитым валом. Почавши от самого валу Пробитого, Кудрявцем, долиною у верх до Кладовища, а за Кладовища Жидовским до вершины Кудрявца”.
Вероятней всего, согласно современным мнениям киевоведов, кладбище располагалось в районе между нынешним Кудрявским спуском и улицей Пимоненко. Возможно, в районе Покровского монастыря.
2. Второе, следующее по хронологии, существовавшее еврейское кладбище это погост в районе Зверинца, ныне территория ботанического сада имени Гришка. Основанное в 1798 года, кладбище выполняло функции последнего пристанища иудеев и караимов до 1886-го года, пока не было закрыто из-за переполненности.
3. Третье кладбище, о котором пойдет речь в этой статье, это Лукьяновское еврейское кладбище, открытое в 1894 году, и окончательно ликвидированное в 1962 году.
4. Самое малоизвестное кладбище Киева, это еврейский погост на Никольской слободке, существовавший в 1880е-1920е.
Небольшой некрополь предназначался для еврейской бедноты, проживавшей на Слободке, которая административно относилась не к Киеву, а к Броварской волости Остерского уезда Черниговской губернии. Такая административная особенность, позволяла местной еврейской общине обходить закон о черте оседлости, и ежедневно переправляться через Днепр в Киев для заработка.
Согласно Всероссийской переписи 1897 года общая численность населения Слободки равнялась 2247 человек, из которых мещан иудейской веры обоих полов насчитывалось 721 душ.
Дату основания погоста определить сложно, вероятно это 80е годы девятнадцатого столетия, ликвидация же произошла в конце 1920 годов, так как на картах тридцатых годов кладбище уже не отмечалось.
5. Еврейский участок Куреневского кладбища.
Выделение участка для нужд горожан еврейской национальности состоялось в 1937 году. Захоронения продолжались до конца 1950-х годов.
6. Участок на Берковцах.
После открытия нового городского кладбища на Берковцах в 1957 году, был выделено ряд участков для еврейской диаспоры Киева.
Лукьяновское еврейское кладбище
«Все тече, все змінюється» . І Київ теж не виключення із цього правила. Протягом 2019 року в столиці відбувся ряд змін. Зокрема, розібрали старий і зробили новий Шулявський шляхопровід, почали будувати лінію метро на Виноградар, встановили зв'язки між арками і зімкнули арки Подільсько-Воскресенського мостового переходу . А ще — збудували велосипедно-пішохідний міст через Володимирський узвіз (так званий, «скляний міст» або «міст Кличка»). Всі ці об'єкти викликали суспільний резонанс і висвітлювались фото- і відеоблогерами. Мене ж найбільше зацікавив Шулявський міст. По ньому я робив 3 фотозвіти. А ось інші новації не збирався показувати. Хоча ледве не піддався на заклики подивитись новий пішохідний міст. Але все-таки довелося побувати у центрі столиці. Тому вирішив зробити невеличкий огляд того, що змінилось, розбавивши репортаж замальовками зі знайомих і нових локацій.
1. Центр Києва в 2019-му не впізнати.
Похмура пізня осінь з туманами створила своєрідний антураж для знімків і роздумів стосовно нового вигляду столичного центру.
2. Кругла башта №2 на Печерську. Тут все без змін.
3. В туман і без автомобілів Печерськ виглядає незвично.
4. На Московській (її ще не перейменували?) через реконструкцію заводу «Арсенал» перегородили й без того вузьку дорогу.
5. Стіни заводу увішані плакатими зі славетною історією заводу.
6. Але це виглядає як насмішка: навіть на плакаті вказано, що конструкторське бюро, яке займалось розробками в авіакосмічній галузі, тепер в історії.
7. Пройшовши далі здивувався, бо частину території заводу «Арсенал» реконструювали і відкрили для перехожих.
8. Корпус на розі, біля метро «Арсенальна» ще в процесі реконструкції.
9. Цей куточок заводу наче працює. І не реставрований.
10. Тому поки ще можна поглянути на горельєф про участь працівників «Арсеналу» в повстаннях на підтримку незаконного більшовицького перевороту і радянської влади у 1917-1918 рр.. За логікою, підлягає демонтажу. Тим паче, меморіальної дошки вже немає.
11. В принципі, й самого заводу майже не залишилось. Колишньою заводською територією тепер можна спокійно гуляти. А раніше потрапити на завод можна було хіба що по підземному дренажу.
12. В глибині території ще один корпус готується стати офісно-торговим центром. Може, збираються відкрити всю територію заводу «Арсеналу»?
13. Нова локація — парк «Аскольдова могила». Навіть пізньої осені виглядає мальовничо.
14. З оглядових майданчиків видно Дніпро в тумані.
15. Майдан Незалежності і відремонтований Будинок профспілок з працюючим годинником.
16. Чомусь здається, що він виглядає інакше, ніж був до 2014го.
17. А Володимирський узвіз точно не впізнати.
18. Тому що над дорогою з'явився «скляний» велосипедно-пішохідний оглядовий міст.
19. Правда, він не повністю «скляний». Зі скла зроблені вставки в декількох місцях. Але й це не завадило хуліганам випробувати його на міцність.
20. Східці до пам'ятника Магдебурзькому праву відремонтували.
21. Поєднання старого і нового. Наскільки органічне таке поєднання поки ще не визначився.
22. Але в ЗМІ були розмови про те що новий міст зіпсував панораму Правого берега.
23. Арка під пам'ятником Магдебурзькому праву.
24. Площа перед пам'ятником Магдебурзького права красива. Вперше там побував.
25. Похмура Набережна.
26. Вдалині видно зімкнуту арку Подільського мостового переходу без тимчасових опор.
27. Пам'ятник Магдебурзькому праву на фоні нового «скляного» мосту.