Продолжаю серию публикаций о еврейских кладбищах Киева.
На данный момент, известно о шести еврейских кладбищах существовавших в Киеве за более, чем тысячелетнюю историю пребывания еврейской диаспоры в городе, от появления смешанных еврее-хазарских общин в 10 веке до современности.
1. Кладбище периода Древней Руси и Великого княжества Литовского находилось за пределами городских валов, с внешней стороны Львовских ворот. В работе историка Николая Закревского есть упоминание некой грамоты 1522-го года, в которой король Сигизмунд 1 давал Михайловскому монастырю право на владение полями и нивами “под Городом, за воротами Львовскими, за Пробитым валом. Почавши от самого валу Пробитого, Кудрявцем, долиною у верх до Кладовища, а за Кладовища Жидовским до вершины Кудрявца”. Вероятней всего, согласно современным мнениям киевоведов, кладбище располагалось в районе между нынешним Кудрявским спуском и улицей Пимоненко. Возможно, в районе Покровского монастыря.
Рис.1 Отмеченное, черной рамкой, расположение первого известного в Киеве еврейского кладбища. Из книги ''Учебный атлас русской истории. Издание 1887”, иллюстрация План города Киева между 15 и 17 веками.
2. Второе, следующее по хронологии, существовавшее еврейское кладбище это погост в районе Зверинца, ныне территория ботанического сада имени Гришка. Основанное в 1798 года, кладбище выполняло функции последнего пристанища иудеев и караимов до 1886-го года, пока не было закрыто из-за переполненности. 3. Третье кладбище, о котором пойдет речь в этой статье, это Лукьяновское еврейское кладбище, открытое в 1894 году, и окончательно ликвидированное в 1962 году. 4. Самое малоизвестное кладбище Киева, это еврейский погост на Никольской слободке, существовавший в 1880е-1920е. Небольшой некрополь предназначался для еврейской бедноты, проживавшей на Слободке, которая административно относилась не к Киеву, а к Броварской волости Остерского уезда Черниговской губернии. Такая административная особенность, позволяла местной еврейской общине обходить закон о черте оседлости, и ежедневно переправляться через Днепр в Киев для заработка. Согласно Всероссийской переписи 1897 года общая численность населения Слободки равнялась 2247 человек, из которых мещан иудейской веры обоих полов насчитывалось 721 душ. Дату основания погоста определить сложно, вероятно это 80е годы девятнадцатого столетия, ликвидация же произошла в конце 1920 годов, так как на картах тридцатых годов кладбище уже не отмечалось.
Рис.2 Топографический план Киева и окрестностей 1896 год. Приблизительно, историческая территория кладбища ныне соответствует стадиону школы №125 по улице Плеханова. Озеро Святое стало основой для северо восточной части Русановского канала.
5. Еврейский участок Куреневского кладбища. Выделение участка для нужд горожан еврейской национальности состоялось в 1937 году. Захоронения продолжались до конца 1950-х годов. 6. Участок на Берковцах. После открытия нового городского кладбища на Берковцах в 1957 году, был выделено ряд участков для еврейской диаспоры Киева.
«Все тече, все змінюється» . І Київ теж не виключення із цього правила. Протягом 2019 року в столиці відбувся ряд змін. Зокрема, розібрали старий і зробили новий Шулявський шляхопровід, почали будувати лінію метро на Виноградар, встановили зв'язки між арками і зімкнули арки Подільсько-Воскресенського мостового переходу . А ще — збудували велосипедно-пішохідний міст через Володимирський узвіз (так званий, «скляний міст» або «міст Кличка»). Всі ці об'єкти викликали суспільний резонанс і висвітлювались фото- і відеоблогерами. Мене ж найбільше зацікавив Шулявський міст. По ньому я робив 3 фотозвіти. А ось інші новації не збирався показувати. Хоча ледве не піддався на заклики подивитись новий пішохідний міст. Але все-таки довелося побувати у центрі столиці. Тому вирішив зробити невеличкий огляд того, що змінилось, розбавивши репортаж замальовками зі знайомих і нових локацій.
1. Центр Києва в 2019-му не впізнати.
Похмура пізня осінь з туманами створила своєрідний антураж для знімків і роздумів стосовно нового вигляду столичного центру.
2. Кругла башта №2 на Печерську. Тут все без змін.
3. В туман і без автомобілів Печерськ виглядає незвично.
4. На Московській (її ще не перейменували?) через реконструкцію заводу «Арсенал» перегородили й без того вузьку дорогу.
5. Стіни заводу увішані плакатими зі славетною історією заводу.
6. Але це виглядає як насмішка: навіть на плакаті вказано, що конструкторське бюро, яке займалось розробками в авіакосмічній галузі, тепер в історії.
7. Пройшовши далі здивувався, бо частину території заводу «Арсенал» реконструювали і відкрили для перехожих.
8. Корпус на розі, біля метро «Арсенальна» ще в процесі реконструкції.
9. Цей куточок заводу наче працює. І не реставрований.
10. Тому поки ще можна поглянути на горельєф про участь працівників «Арсеналу» в повстаннях на підтримку незаконного більшовицького перевороту і радянської влади у 1917-1918 рр.. За логікою, підлягає демонтажу. Тим паче, меморіальної дошки вже немає.
11. В принципі, й самого заводу майже не залишилось. Колишньою заводською територією тепер можна спокійно гуляти. А раніше потрапити на завод можна було хіба що по підземному дренажу.
12. В глибині території ще один корпус готується стати офісно-торговим центром. Може, збираються відкрити всю територію заводу «Арсеналу»?
13. Нова локація — парк «Аскольдова могила». Навіть пізньої осені виглядає мальовничо.
14. З оглядових майданчиків видно Дніпро в тумані.
15. Майдан Незалежності і відремонтований Будинок профспілок з працюючим годинником.
16. Чомусь здається, що він виглядає інакше, ніж був до 2014го.
17. А Володимирський узвіз точно не впізнати.
18. Тому що над дорогою з'явився «скляний» велосипедно-пішохідний оглядовий міст.
19. Правда, він не повністю «скляний». Зі скла зроблені вставки в декількох місцях. Але й це не завадило хуліганам випробувати його на міцність.
20. Східці до пам'ятника Магдебурзькому праву відремонтували.
21. Поєднання старого і нового. Наскільки органічне таке поєднання поки ще не визначився.
22. Але в ЗМІ були розмови про те що новий міст зіпсував панораму Правого берега.
23. Арка під пам'ятником Магдебурзькому праву.
24. Площа перед пам'ятником Магдебурзького права красива. Вперше там побував.
25. Похмура Набережна.
26. Вдалині видно зімкнуту арку Подільського мостового переходу без тимчасових опор.
27. Пам'ятник Магдебурзькому праву на фоні нового «скляного» мосту.
Легендарна "зеленка" — Зелений (літній) театр, Верхня підпірна стіна, Нижня підпірна стіна — це все олдскульні локації, які розташовані в одній місцевості, на схилах Дніпра. Київські діггери облазили їх ще на початку 2000-х, коли всі вони були закинуті і відкриті. А неофітам від тих об'єктів залишилась лише Нижня підпірна стіна — зовсім маленька заброшка. Проте вона дуже незвична.
Нижня підпірна стіна — багатофункціональна споруда аж 1856 року(!) побудови. Була збудована як частина Нової печерської фортеці. Вона була фортифікаційним укріпленням із бійницями та галереєю, слугувала для захисту ланцюгового мосту. Разом із тим вона слугувала водогоном. Нижня і Верхня підпірні стіни сполучались підземним ходом, з розміщеним у ньому водогоном, із водокачкою, військовою комендатурою і заводом «Арсенал». Правда, сам хід, начебто, засипаний.
1. Нижня підпірна стіна — один із зразків київської фортифікації XIX ст.
Взагалі-то я не збирався досліджувати підпірну стіну. Та й до закинутих споруд ставлюся із упередженням. Але, по факту, це заброшка. Бо не використовується, не музеїфікована. До того ж, більше ніде полазити одному. Звичайно, і це місце не радять досліджувати поодинці. Однак це історичне укріплення, на відміну від інших закинутостей які є у планах, не охороняється і відносно безпалєвне. Тож, чом би й не злазити? Тим паче, захотілося втекти від проблем по роботі, від пригод з котом (розповім якось пізніше), від буденності і від звіздецю, який влаштовують нові «слуги народу».
2. Вперше пройшовся до Зеленого театру і Верхньої підпірної стіни. Не думав, що коли-небудь доведеться тут побувати.
3. Зверху підпірної стіни — заасфальтований майданчик.
4. А що знизу не так легко побачити, бо стіну загородили.
5. Верхню підпірну стіну, разом із прилеглим літнім театром, можна побачити лише через сітку, бо декілька років тому Зелений театр викупили бізнесмени.
6. Попід Зеленим театром йде алея до Нижньої підпірної стіни. Дорога під ухилом.
7. Досить крутий спуск. А ще мокре листя, під яким — багнюка, на якій ледве не посковзнувся. Ось вам і мокре листя!
8. Цікавість (і бажання посталкерити) розпирала, тому таки дійшов до Нижньої підпірної стіни, на верхньому ярусі якої вдруге ледь не впав, посковзнувшись на багнюці.
9. Був вихідний день, тому на підпірній стіні тренувалися альпіністи. Я не ризикнув спуститись вниз.
10. Вирішив, що треба зайти з набережної. Там схил, начебто, не такий крутий. Правда йти вздовж ліквідованої трамвайної лінії довго. Тому довелося вдруге їхати на цю «історичку».
11. Ось і «парадний» вхід до Нижньої підпірної стіни.
12. Алея до підпірної стіни колись була облаштована. А зараз там руїни.
13. Якісь залізобетонні уламки невідомо від чого додають антуражу закинутості.
14. Поруч є вхід (відкритий!) у дренажну систему. А вгорі видніється Нижня підпірна стіна.
15. Не будемо відволікатись на дренажку — то зовсім інша тема. В цю вилазку я пішов заради підпірної стіни.
16. Фортифікаційне укріплення виглядає фантастично. У сенсі, незвично.
17. Складається враження, що споруда дворівнева. Але на другому ярусі — обманки. Справжні бійниці розташовані на нижньому ярусі.
18. Бійниці виконані у вигляді вузьких вертикальних щілин. Мабуть, рушницю туди можна було просунути.
19. Підходжу поближче.
20. Ну що, зазирнемо всередину?!
21. Всередині потрапив у величезний зал.
22. По обидва боки від залу тягнеться галерея.
23. А позаду зали є прохід в якесь приміщення.
24. Приміщення виявилось тупиковим.
25. Вигляд з центральнї зали в бік фасаду. Епічний фортечний краєвид.
З заброшками в столиці і з напарниками напряг, та й об'єктів для дослідження все менше і менше, тому вирішив здійснити культурну прогулянку. Так, щоб і кілометраж накрутити, і побачити нові місця. Бо вдома вже зовсім занудився. Ще й настрій кепський, а фотокамера в ремонті. В блог постити нічого.
У такому настрої дотопав від Шулявки до станції метро «Нивки». Потім вирішив, що не дуже-то і втомився. Тоді пішов ще далі — до парку «Дубки». Не те, щоб для мене це зовсім нові місця — у нього заглядав раніше. Але то було давно, ще 15 років тому(!). В востаннє заходив, мабуть, в 2011-2012му. Тому не завадило б освіжити спогади. Тим паче, під час попередніх прогулянок далеко в парк не заглиблювався.
1. Парк «Сирецький гай».
Цей парк рельєфний. Підноситься над дорогою. В низині їздять автомобілі. А ти стоїш нагорі і тебе не видно з дороги. Ех, скільки разів цей парк виручав, коли ніде було подзюрити! А дерева які! Дубовий ліс. Клени. Поодинокі сосни. Природа! Не віриться, що такий оазис може бути в середмісті Києва.
А ще у парку мав бути німецький ДОТ. Так що намічалась не така вже й нудна прогулянка.
2. Спочатку дійшов до південної частини парку «Дубки».
3. Через дорогу — продовження парку. Але чомусь ця частина називається не «Дубки», а «Сирецький гай». Це дуже дивно, враховуючи, що неподалік вже є Сирецький парк. Та й не пригадую такої назви за цим парком.
4. Парк доволі рельєфний. Можливо тому відноситься до пам'яток загальнодержавного значення.
5. Попри те, що листя з дерев майже повністю злетіло, краєвиди поки що яскраві і дуже мальовничі.
6. Поблукав ярами у пошуках ДОТу.
7. І вийшов до частини парку, засадженого соснами.
8. Картина, як у лісі. Тільки красивіше.
9. Збоку алея йде на спуск. А внизу — будівельний майданчик метрополітену.
17. Інформаційна дошка розповідає, що парк було створено 1972 року. А його площа — аж 80 гектарів!
18. Другий ставок.
19. Розвертаюсь і повертаюсь назад. Вхід до парку «Сирецький гай» з боку станції метро «Сирець».
20. Алея піднімається нагору.
21. Старий артефакт — дерев'яний електричний стовп.
22. Під час другого спонтанного візиту таки відшукав німецький ДОТ. Зі стежки його видно, але замаскований добре. Пишуть, що ДОТ охороняв військові склади.
23. Дивний натюрморт.
24. Менш ніж за тиждень листя опало майже повністю.
25. Туман, вологість, запах дубів, безлюдність зробили атмосферу таємничою.
26. Алея в парку.
27. Клени ще тримаються.
28. Вихід до перехрестя із вулицею Саратівською.
29. Таким це місце стало менш, ніж за тиждень.
30. Осінній знімок.
Першопочатково не збирався робити звіт. Але вирішив, що фотки колоритні, та й місце цікаве.
Третій фоторепортаж про будівництво нового Шулявського шляхопроводу трохи затримався. Річ у тому, що наприкінці літа темп робіт уповільнився, а під мером Києва «захитався стілець», тому найвидовищна частина — насування прогону над проспектом Перемоги — неодноразово зсувалась. Хоча від середини червня до кінця жовтня встигли зробити дуже багато: доробили ростверки і збудували опори, залили стіни-перегородки і підпірну стіну біля заводу «Більшовик», зварили прогони мосту і деякі з них перевезли на місця монтажу. Залишались лише прогони над проспектом. Спочатку їх збирались перевозити на День Незалежності. Потім планували на святкові триденні вихідні. Але накриття проспекту прогоном відбулося на минулих вихідних, 20-го жовтня. Таким чином, міст отримав довершений вигляд.
1. Шулявський шляхопровід за 5 місяців отримав довершений вигляд.
Нажаль, процес переїзду прогонів я не відзняв. Це було видовищно. Однак у мене немає інформаторів, і про транспортування прогону над дорогою дізнався випадково — з онлайн трансляції на Youtube, коли їхати було пізно. Але, незважаючи на це, намагався слідкувати за ходом робіт протягом декількох місяців. Тому є що вам показати.
2. Опори на краю проїжджої частини з боку станції метро «Шулявська» вже готові.
3. Зі сторони вулиці Вадима Гетьмана, біля цеху заводу «Більшовик», заливають ростверк і нарощують опори.
4. Опори підпірної стінки зроблені до рівня дороги. Ростверк частково забетонований. Перехожі кажуть, що заливати бетоном пісок, без основи зі щебню неправильно і тому міст не простоїть.
5. Стінка-опора з боку вулиці Гетьмана майже збудована.
6. Біотулети для будівельників.
7. Територія будмайданчика у липні поки порожня.
8. Перший прогін біля вестибюлю метро вже на своєму місці.
9. Опори зі сторони станції метро «Шулявська» вже забетоновані.
10.
11. З протилежного боку проспекту Перемоги верхівки опор тільки застигають. Як і припускав, ці металоконструкції — опалубка для верхніх стійок опор.
12. Перший прогін зблизька.
13. Цей же прогін зі сторони вулиці Довженка. Праворуч видно тротуарну частину мосту.
14. З боку вулиці Довженка ростверки і перегородки тільки почали заливати.
15. Другий прогін (над тротуаром біля метро) чекає на перевезення.
16. На початку жовтня будівельний майданчик, який наприкінці липня був порожній, заповнився бетонними конструкціями опорних стінок.
17. Ростверки біля опор підпірної стінки під заводом «Більшовик» вже майже повністю забетоновані.
18. Опорну стінку зі сторони вулиці Вадима Гетьмана вкрили ізоляцією.
19. Після дощів і людей, що викидають сміття, роботи будівельникам додалося.
20. Станом на 9 жовтня другий прогін (над тротуаром біля вестибюлю метро) вже насунули.
21. І я нарешті побачив будівельний транспортер «Мамонт».
22. Перший прогін з боку пішохідної доріжки.
23. «Мамонт» збоку. Шкода, що не довелося побачити його в русі. Здвоєні колеса можуть обертатися в усі сторони і підніматися.
24. Опори з боку вул. Гетьмана в процесі бетонування.
25. Частина стійок-опор вже готова.
26. Будівництво зі сторони вулиці Довженко. Тут в'яжуть каркас і заливають бетоном опорну стінку з'їзду на проспект Перемоги.
27. Вигляд будівельного майданчику з боку вул. Довженко станом на 24 серпня. Схоже на досипання насипу під заїзд на міст.
Про Київську дитячу залізницю я вже писав 5 років тому. Але з того часу на дитячій вузькоколійці відбулися зміни: буквально нещодавно провели її реконструкцію, заодно осучаснили Сирецький парк. Тому вирішив подивитись на проведений ремонт, сподіваючись, що на День Незалежності України замість стандартного тепловозу подадуть паровоз.
1. Оновлена дитяча залізниця в Києві.
Оскільки розгорнутий фотозвіт вже робив, то сконцентрувався саме на змінах. Тим паче, після того як дізнався, що паровозу немає, перехотілося фотографувати. Так що назнімав зовсім трохи.
2. Перед входом в Сирецький парк збудували вхідну арку і поставили пам'ятник паровозу.
3. Паровоз Ов відвідувачі буквально обліплюють. І навіть діти, попри заборону, лізуть на нього. Тому відзняти без людей складнувато.
4. Перед пам'ятником жертвам Сирецького концтабору оновили плитку.
5. В парку встановили навігацію. Невже раніше можна було заблукати?!
6. Станцію «Яблунька» перейменували на «Київ-Пасажирський дитячий». Крім того, збудували нову платформу і будівлю вокзалу.
7. Будівля вокзалу на дитячій залізниці схожа на вокзал «Київ-Пасажирський». Напевно, через таку аналогію перейменували станцію.
8. Всередині вокзалу гламурно.
9. Чекав, що на День Незалежності України подадуть паровоз. Ніт! Їздить той самий тепловоз ТУ7А. Правда, в процесі реконструкції дитячої залізниці його перефарбували і затюнінгували.
10. Вагончики.
11. Перехід через колію.
12. Перед переходом поставили попереджаючий знак, що переходити колії можна лише пішки і не відволікаючись.
13. Стенд з локаціями парку. В основному, це дитячі та спортивні майданчики.
14. Доріжки заасфальтували. Встановили нові LED ліхтарі.
15. Вокзал — як «Київ-Пасажирський» в мініатюрі.
16. Станцію огородили парканом, щоб не бігали по колії.
17. Ходити по коліям суворо заборонено, тому що відеоспостереження і ВОХР (сам бачив).
18. А трохи далі — хочеш: переходь колії, хочеш: сиди на рейках:)
19. Тепловоз підмарафетили. Але світлодіодні фари виглядають дурнувато. Як «ара-тюнінг» на «Жигулях».
20. Перефарбували не тільки тепловоз, а й вагони.
21. Пікетний стовпчик, такий же, як і 5 років тому. Означає 100 метрову відстань.
22. Вздовж колій для чогось зробили стенди з областями.
23. Сирецький парк і дитячий майданчик.
24. Київська дитяча залізниця як справжня «доросла». Хіба що, має вузьку колію.
25. Світлофори тепер теж нові — прямокутні. На звичайних залізницях старі світлофори також замінюють на такі.
26. Станція «Вишенька», яку перейменували на «Залізничну», як і «Київ-Пасажирський дитячий», обгороджена новим парканом. Вхід на станцію або не знайшов, або не хотів шукати.
27. Стенди з областями натикані дуже близько один від одного. До того ж, незрозуміло яка їхня суть. Для вивчення географії?
28. Кілометровий стовпчик. Довжина всієї дитячої залізниці — всього лиш 2,5 кілометри.
29. Парк оздобили газоном.
30. Знову повертаюсь до головного вокзалу «Київ-Пасажирський дитячий».
31. Знову — той самий поїзд. Шкода, що «обломали» з паровозом. Він же повинен їздити на День Незалежності?!
32. Ще одна новація — збільшення кількості вагонів. У 2014-му було два. Зараз — аж шість!
«Чого оце їхати так далеко по такій спеці?» — зауважила мама. Ну, ОК! Поїду кудись ближче. І туди, де менш спекотно. Наприклад, у Київ, в Голосіївський ліс. Якраз давно хотів по ньому прогулятись, та все ніколи. Може хоч зараз подивлюсь як виглядає листяний ліс. Бо для київського Полісся характерні хвойні, соснові або сосново-дубові, ліси. А це грабово-дубовий ліс. До того ж, цей лісовий масив розташованій у середмісті столиці, що само по собі круто.
Правда, є одне «але» — цей ліс вважається розсадником кліщів. Але, думаю, якщо не звертати зі стежок, то цим можна не перейматись.
1. Листяний ліс. Досить незвичне явище для Полісся.
Голосіївський ліс належить до національного природного парку «Голосіївський». До його складу входять Голосіївський парк ім. М. Рильського (у якому я неодноразово бував), невеличкі гаї біля Теремків і міні-лісок біля Корчуватого. Здається, ще й частина лісу біля Білогородки і Коцюбинського також відносяться до національного парку. Однак і територія самого Голосіївського лісу величезна. Тому без заздалегідь продуманого плану з замірами кілометражу, було б нелогічно замахуватись на повний огляд.
2. Цікаво пройтися новими місцями, де не ходив пішки. По цій стороні вулиці Академіка Заболотного, по-моєму, ще не прогулювався.
3. По дорозі натрапив на заброшку. Ех, чесно кажучи, замість прогулянки по Голосіївському лісі мала б бути вилазка в провінції... Ну, не будемо про сумне.
4. Вздовж дороги йти нестерпно: від сонця ніде сховатись. Аж ось — вхід до лісу. Праворуч дорога до Національного музею народної архітектури та побуту.
5. Вхід до лісу.
6. Відвідувачів зустрічають різьблені скульптури.
7. А також, інформаційний стенд, на якому видно, що ліс складається з багатьох кварталів.
8. Щоб не вигадувати собі маршрут і потім не заблукати, вирішив прогулятись по еко-стежці.
9. Майже одразу біля входу в ліс розташовані альтанки.
10. Затишне місце для пікніків. Та й сонце не так сильно припікає. Хоча є мінус — шум від траси.
11. Є дитячий майданчик.
12. Іще альтанки різних розмірів.
13. По-моєму, найцікавіша локація у лісі.
14. Навіть жаровня є!
15. Сфоткався.
16. Ще один стенд з цікавинками і легендами лісу.
17. Дерева промарковані, тому не заблукаєте.
18. Ліс — дрімучі чигирі.
19. В сосновому лісі таких хащ не буває.
20. Так звана, «Сонячна галявина». Тут стоїть одинока альтанка. Напевно, для бажаючих усамітнитися.
21. Вздовж стежки купа стендів про комах, тварин і птахів Голосіївського лісу.
22. Листяний ліс.
23. Дорога робить різкий поворот на 90 градусів. Заглиблююсь у ліс.
24. З'являються спуски і підйоми.
25. Перехрестя і квартальний стовп(!). У листяному лісі квартальний стовп виглядає незвично.
26. Оце так пеньок!
27. Здивувався, що поміж грабів і дубів трапляються поодинокі сосни.
28. Завали. Дикі чигирі.
29. Дірявий паркан обсерваторії:)
30. Інформаційний стенд про птахів.
31. Четверта точка еко-стежки — «Біля обсерваторії». Ні про що. Ось якби було видно будівлю з телескопом! Спробував пошукати — не знайшов:(
32. Густий ліс. А навкруги — тиша і нікого. Хіба що побачив одну людину вглибині лісу.
Час минає швидко. Від початку будівництва нового Шулявського мосту вже пройшло майже три місяці. А я до нього протягом квітня і травня так і не дістався. Хоча за цей час встигли багато чого зробити. В тому числі, й видовищного. Так, процес демонтажу старих прольотів мосту виглядав епічно, але я його проґавив. Потім були демонтаж опор, підготовчі роботи (облаштування будівельного майданчика і перекладка комунікацій, розкопування і прибирання старих фундаментів опор). Далі почали встановлювати палі, робити опори і фундаменти опор. Роботи не надто видовищні, тому вирішив, що дивитись там нічого. Добре, що завдяки форумам і відеооглядам можна було бути в курсі актуальних новин і слідкувати за будівництвом. Але подивитись самому набагато цікавіше, ніж побачити у когось. Тим паче, зараз активна фаза робіт: продовжують бетонувати ростверки (фундаменти опор) і самі опори. А ще триває монтаж балок і вже зібрали один проліт! Так що є на що подивитись. Та й хто ще напише в ЖЖ і Дрім?
1. Будівництво нового Шулявського шляхопроводу в самому розпалі. Забивають палі для опор і монтують мостові прольоти.
В сьогоднішньому репортажі огляд будівельних робіт за 5 і 10 (сьогодні) червня. Попри спеку, мені було цікаво. Сподіваюсь, буде цікаво і вам.
2. Проспект Перемоги в бік центру, по-старому, стоїть в заторах. Як ввечері...
3. Так само є затори і в ранішню годину пік, коли всі їдуть на роботу.
4. Під час попереднього огляду помітив службовий прохід через цех заводу «Більшовик».
5. Вирішив дослідити. Зсередини виглядає як тимчасовий прохід. Причому через суперимаркет одягу(!). Ледве знайшов вихід.
6. Проте з балкончику можна подглянути на будівництво. Ось, транспортер, названий в народі «Мамонт».
7. Будмайданчик на вул. Вадима Гетьмана.
8. Установка для буріння паль.
9. Арматура опор мосту.
10. Біля прохідної «Більшовика»: величезний дуб і колишня зупинка 239 маршрутки.
11. Затор в бік проспекту Перемоги тягнеться від Індустріального мосту.
12. Але є нетерплячі, які об'їжджають вулицю Виборзьку по провулкам.
13. Знову про транспорт. Зупинку тролейбусів і автобусів в напрямку проспекту Перемоги посунули назад.
14. Тому люди змушені йти зайві метри.
15. Навпроти заводу «Більшовик» риють траншеї. Напевно, перекладають кабелі.
16. На будмайданчику екскаватор і майбутня опора мосту.
17. Кран «Liebherr».
18. А ось і паспорт будівництва. Так що можна поглянути як буде виглядати новий шляхопровід.
19. Мостовий проліт.
20. Іншого дня (сьогодні) проліт виглядав так.
21. Вигляд будівництва з проспекту Перемоги.
22. Проспект Перемоги без Шулявського мосту — незвична картина.
23.
24. Біля венткіоску почали мостити тротуар.
25. Будмайданчик зі сторони вудиці Довженко. Ростверк і майбутні опори мосту.
26. Через декілька днів картина змінилась. Фундамент опор забетонували.
