Сегодня с мамой чего то завелись по поводу рушников...она достала мне еще свой свадебный, бабушкины вышивки показала. Вообщем увлеклись так, что стало интересно сколько ж их на свадьбу надо. Пора готовиться как никак.
И вот чего нашли:
Золоті правила вишивання весільних рушників
Не можна прикрашати рушники мережками - життя буде дірявим.
Не можна вишивати весільні рушники вночі - в цей час доби вишивають тільки магічні речі.
Рушник - це дорога життя, тому полотно повинно бути цілим і безперервним, як життя (не вставляйте в середину рушника ніяких мережив, тасьм - цим ви тільки нашкодите, розрізане життя вже не зшиєш, як би не намагався).
На весільних рушниках вишивають пари таких птахів, як сокіл, індик, павич, півень (тільки не в бойовій стійці). Не вишивають зозуль - вдовиний символ, солов'їв - символ неодружених хлопців (щоб чоловік не зраджував).
Всі розміри рушника ширина, довжина повинні ділитись на 7.
Вишивкою повинна бути заповнена 1 / 4 кожної половини рушника.
Центр рушника обов'язково повинен бути пустим, без вишивки, - Боже місце. Стаючи на рушник, молоді отримують Благословення згори. Вільна від візерунку частина уособлює зв'язок з космосом. Про це слід пам'ятати, компонуючи елементи орнаменту на весільному рушнику. Якщо не знати цього, то може статися, що добрий і щирий по формі напис-побажання насправді буде шкідливий для молодят. Тому, вишиваючи весільний рушник, треба стежити, щоб на шляху небесного Благословення до молодої сім'ї не було ніяких символічних перешкод.
Після весілля рушники зберігаються в сім'ї молодих як символ щасливого сімейного життя в скрученому в трубочку вигляді, щоб будь-яка нечисть по колу походила і зрозуміла, що тут їй нема чого робити.
Рушники, особливо під ноги, використовують один раз! У випадку дуже щасливого сімейного життя у спадок передають тільки візерунок, а рушник вишивають новий.
Рушники не беруть напрокат - ви ж долю не берете напрокат.
Рушник під ноги - найголовніший на весіллі, саме він вирішує, як складеться подальше життя нареченого і нареченої. На цьому рушнику не можна вишивати пару птахів, яка символізує молодих, побажання "На щастя!", Квіти, кільця - коли молодята стоять на такому рушнику, затопчуть все, що могло бути гарного в їхньому житті. Найоптимальніший варіант вишивки - геометричний візерунок або рослинний орнамент (грона винограду - це символи сім'ї, достатку, благополуччя; грона калини, жолуді, дубове листя). Це обмеження з'явилося недавно - з моменту, коли молоді перестали ставати на рушник коліньми, а почали ставати ногами. Якщо ж Ви плануєте ставати на весільний рушник колінами, то можна вишивати і птахів, і квіти.
Бажано, щоб цей рушник вишивала сама наречена і при цьому зробила 10 відмінностей на кінцях рушника (на чоловічій та жіночій стороні). Сторону, яку вишивають першою, слід вважати чоловічого, вона вишивається з великим бажанням, тому і заряд в неї буде позитивний (все йде від основ життя - в цьому вікова мудрість). Якщо дівчина почала вишивати рушник сама, не можна, щоб їй допомагали мати або сестра - зятя відвадять.
Рушник під коровай, хліб-сіль - необмежений у виборі узору. Саме на цьому рушнику вишивають пару птахів, що цілуються дзьобиками, побажання, дерева роду і море квітів, щоб життя молодят було успішним, щасливим, радісним та квітучим.
Рушник для зв'язування рук - раніше використовували чисто білий (можна вишити білим), щоб життя було безхмарним, або вишитий тільки червоними нитками - на радість.
Найменша необхідна кількість рушників для весілля - п'ять: рушник, на який стають молоді під час вінчання, рушник на ікони для нареченого і нареченої, рушник для перев'язування рук молодій парі і рушник під коровай.
Орнаменти рушників для ікон відрізняються для нареченого і нареченої. Спільним елементом для обох рушників є виноградне листя з гронами, що символізують достаток у домі. Крім спільних елементів, на "чоловічому" рушнику вишивали дубове листя та жолуді, що символізували чоловічу силу, а на "жіночому" - калину, символ жіночого начала, продовження роду, та лілії - символ любові і краси.
На рушнику під коровай, крім інших візерунків з середини 20 ст. вишивають і весільні кільця, але кожне кільце не повинно бути замкнутим. Рушник на руки молодим повинен поєднувати жіночі і чоловічі рушники з ікон, а також може доповнюватися птахами (сімвол молодої пари) та квітами чи квітковими орнаментами.
Вишитий весільний рушник немов би "програмує"
Наконец то доползла до днева :)
Сначала для Senya_Sen! Солнце, ты ничего не пропустила.
Я просто ездила на свадьбу.Не на свою.
До этого еще далековато :)
[320x176]Сэмплы. Интершум. Ассоциативный монтаж. Нарушенная логика восприятия мира. Сбитые коды, вывернутая наизнанку математика. Делим на ноль - и уравнение множит неизвестные. Нервные окончания замкнуты друг на друга в неверном порядке. Нервную систему коротит. Жесты повторяются, взгляд вбирает в себя пространство координат, мертвое уже сотни столетий. Рот открывается, закрывается, голоса реверсивно загружаются обратно, растворяясь в чувствах, размышлениях человеческих, успокаиваясь в начальных единицах и нолях. Дрожащие подтекающие картинки наполнили кувшин времени доверху, и ручейки образов, водопады их уже переливаются в глухую темноту. Мир аляповатый, некрасивый, грязный, шумный, кадры вырываются из плена направленных объективов, последовательность сцен рваная, свет софитов жжет последних персонажей, не успевших спрятаться или сбежать со съемочных площадок. На ту же пленку, как на картины старых мастеров новые художники наносили натюрморты, снимают сотни новых фильмов. Пласт за пластом, мир-в-мире, кино-в-кино-в-кино. Которое никому никогда не покажут. Прошлое за правым плечом, будущее за левым. Время выгнутое параболой. Настоящее – точка – человек против бурных волн – ее бросает влево и вправо, и, кажется, всегда назад. Не удержался во, вроде бы, стабильной действительности, и соскальзываешь в прошлое/будущее aka небытие. Парабола там внизу где-то замыкается, но где – в точности неизвестно. Картинки мелькают, дрожат, прыгают, как в старой заезженной кинопленке, фотографии тают, образы разбегаются. Пока не щелкнет тумблер – и кино не замрет. [320x176]У магазина кутается в пальто девушка, вынимая сигарету, закуривая… Но дым словно вдыхая в себя, выброшенный в холодный воздух он убирается в беленькую палочку колечками: сигарета регенирируется на глазах. Пальцы танцуют, смешно, как в ускоренном темпе, в немом кино. Убираем скорости, включаем инверсию, перекручиваем ее роман в начало, и даже в еще долюбовную систему координат. Включаем снова - и кино волшебным образом другое. Он и она идут по тем же тропкам, заходят в те же подъезды, гуляют там же. Подруги те же, друзья. Любимые сигареты. Любимый способ закуривать. Общие интересы. Один и тот же сеанс. Вот точка времени, где они должны были встретиться. Интерьер потертый, похожий, что-то переставлено, кто-то не тот стоит в глубине кадра. Он и она должны пройти здесь, столкнуться, она – огрызнуться, он – улыбнуться. Подобрать ее сумочку, сказать пару дешевых обычных слов. Она – обернуться. Закурить. Замедлить шаг. Остановиться. Мимо тогда по луже рвануло авто: плащ был испорчен. [320x176]Осень. Листья под его ногами. Мнемоническое преследование. Ненастоящее. Он на самом деле стоит, не имея ни сил, ни желания двинуться. Немой перед ней, двигающейся красиво. Еще столкновение, еще, взгляды взрывают тишину вечерней улицы перед кинотеатром. Взгляды не пересекаются, избегают друг друга. Внезапный шум: дети из школ идут домой. Он ищет глазами ее плащ, у нее нервно холодеют подушечки пальцев, в горле приятный комок, тепло и тяжело под грудью. Так они встретились тогда. Не в этот раз. Все то же кино, и та же публика, и даже солнце, закинутое за горизонт в замедленном темпе, из тех же декораций. Но они не заметят друг друга, невидимая рука нелегкие прутья взглядов передвинула на пару миллиметров вправо/влево. Врозь. Вот та же в пальто, те же любимые сигареты, тот же способ закуривания. Но без любви в последние годы, без грязных ссор, без боли разрыва. Ниточки прошлого, неверно связанные, богами развязаны, и параболу ее жизни запустили вновь. Про него можно режиссерам совсем забыть, или кинуть под колеса авто, под грохот поезда. В горькую прелесть суицида. Раковая опухоль тоже ничего. Alternative take 2: Жизнь изначально без него.