У нашому житті так мало недоторканих буднів,
І так багато свят, які запивають алкоголем,
Так мало неба в офісі,
І так багато дрібниць, які становлять усе....
Так багато перехожих, днів погожих,
І так мало схожих...

А так потрібно, щоб хтось втішив,
Нехай зовсім ідіотською усмішкою,
Усміхнув внутрішнє я,
І відчув музику
У падінні краплини,
У світлі сміху,
В словах,
І їх поєднанні.....

Можна скористатись тобою в особистих цілях?

Питання до вас: які думки виникли б, якби ви почули таку фразу? у яких цілях?

Здається, вилажу.... Причому кумедно так...

Окрім перекладу, який подолала на вихідних, виграла сертифікат на 50 грн. в "Космо" на Південному, а сьогодні підійшов знайомий, і згадав, що винен мені 50 грн., про які я зовсім забула)))

Ну як тут не вірити в Бога, і в сили Всесвіту.
Моя вдячність і тепло!

Сіяють очі винограду,
І відцвітає неба верес…
Сьогодні все сумне позаду,
На серце щастя ліктем сперлось.

Вона прийшла; я вже вчора відчула прохолоду її дихання, вловила нотки у погляді неба, і помітила жовті листочки на свіжій зеленій траві. Вже вчора я відчула потребу у жовтогарячих кольорах, захотілось кави з корицею чи чорного, аж червоного чаю... Вчора понула б у пряних ароматах, дещо важчих, ніж завше...

А сьогодні всі бажання дня вчорашнього залишились, але ще захотілось поставити фото коханого на робочий стіл...

Вона таки прийшла...Я її страшенно люблю...