Это цитата сообщения Оригинальное сообщение

Книга рецептов от IKEA [30 фото]

Так же предлагаю вам забавный тест: Выбери волну - узнай о себе все!
Компания IKEA помимо всяческих товаров для дома – мебели, декора и так далее, издает кулинарные книги, где можно найти все – от рецептов приготовления суши до домашней выпечки. В прошлом месяце вышло очередное издание под названием “Hembakat är Bäst” (Домашнее – лучшее). Для каждого из рецептов в книге представлены две фотографии – снимок необходимых ингредиентов и снимок уже готового блюда. Первый – напоминает фотографию разобранной мебели, которую нужно собрать воедино в домашних условиях. Именно такие фотографии и представлены в этой подборке.


1) Ингредиенты для рогаликов с ванилью.
[показать]
+ 29 >>>

[показать] [показать] [показать]Получать новые посты дневника на почту:

 

Тепер це моя робота:) Невеличка крамничка, у якій затишно і світло, у яку забралось скільки чудових дрібничок і меблів, усілякі лійки, баночки, іграшки і різнобарвна постіль. І основне, що клієнти дякують, тому що якість хороша:)

Знайомства з новими людьми, різні смаки - краса! І не треба казати "Вибачте, цього у нас немає!", натомість "Ви можете замовити це, заплатити завдаток і максимум за 2 тижні товар буде у Вас:)" І ще - для того, щоб щось купити - не обовязково до нас іти - можна замовити в інтернеті, знайшовши щось цікаве на польському сайті ІКЕА.

Люблю свою роботу:)

Як давно я тут нічого не писала.
Просто нічого було писати. Не те б що нічого не ставалося. Сталося скільки, що...
Але от щоб написати про це все, треба було його проаналізувати. А мені цього не хотілося робити і зараз не хочеться. Як ото Скарлет зі знаменитого роману, яка весь час говорила: "Я подумаю про це завтра". Знаєш, це дуже погано, робити щось, що б хоч якимось чином змінювало твоє життя, не подумавши. Просто зробивши, а про наслідки пообіцяти подумати собі потім. Про що це я? Та про себе... і ще про деякі речі.
Дивний стан якийсь у мене. Дивний період. Я думала, це минуче, але... не проходить. То що ж, я вкінець огрубіла? Чи то наближаються мої 20 років, а разом з тим минає юнацький максималізм?
Мені все одно що це. Але така я собі не подобаюсь. Якщо кохати - то кохати, якщо страждати - то страждати, якщо кричати - то на все горло, якщо йти - то до кінця. Але у мене зараз - повна байдужість до всього.
Привіт щоденнику.

Пам"ятаєте дослідження, які показали, що жінки орієнтовані на процес, а чоловіки на результат.
Я дуже довго в це щиро вірила, окрім того відповідала результатам дослідження.
А тепер, як з цепу зірвалась, не розумію чому, але усюди шукаю результату: своєї роботи, чиєїсь і взагалі.
Мене не влаштовує просто процес. Мені потрібна точка відліку, часові рамки, очікування, і на виході результат.
Яким чином - це вже питання номер 2.

Що з цим робити - не знаю.
Результату хочу навіть від кави, яку випила три хвилини тому....

Усе почалось дивним сном.
Карпати. Ліс. Тепло так, мило, росяно...Напевно, весна...
Я абсолютно одна...Більше ні душі....Я і природа...

Починає вечоріти. З"являються зорі...Такі величезні і важкі, як ялинкові іграшки.
Нереальні.

Стає моторошно. У мене ні намету, ні спальника, ні дерева, на яке можна вилізти і поспати.
Ситуація видається безвихідною. Спиною мурашки...Бігла б, та не знаю куди...

І раптом за спиною - кроки. Повертаю голову: кремезний чоловік, до 2 метрів зросту, сиве довге волосся і вуса...
Говорить дивною мовою, мені не зрозумілою...Я розумію одне - він хоче допомогти...

Я кажу в розпачі: я не знаю цієї мови, а він українською - але у тебе є словник!
Я згадую, що словник лежить у мене вдома на тумбі. І він опиняється у мене в руках...

Я прокидаюсь від смс. Коханий пише: Прокидайся, мила. Голос серця в словнику з англійської...
Я лечу до словника, а там - Його розуміння Нашої любові знайомим почерком...

Я в ауті. Досі.

Вчорашнього ранку мене будила мама.
Я взагалі дуже люблю, коли мене будить людина, а не будильник.

Вчора мама підійшла до ліжка і сказала : Нюта! Я відразу посміхнулась. Посміхнутись значно простіше, аніж розплющити очі.
Мама каже, я з глибоко дитинства інакше не прокидалась. Ще у маленькому ліжечку варто було підійти вранці і назвати моє імя,
як я швиденько зводилась на ніжки і усміхалась ,як ясне сонце...

Дещо таки не змінюється....

Ми домовились сьогодні на танго....
Я чекала...

А він написав "Кохана, ми сьогодні на танго не йдем:) Я забув туфлі. І ще хочу в спортзал"...

Кльово так...
Мені чомусь боляче стало...

Любов живе у деталях, і якби не вони ми не могли б оцінити сповна те, чим нас благословили...

Я закохувався в тебе поступово, і був зрячим, коли це трапилось...

[375x500]
Памятаєш, як почувався, коли тебе брали на руки дорослі, коли почувався маленьким і трепетно обіймав когось за шию, коли тебе підносили так високо, що дивився на все зовсім з іншого ракурсу, а потім розкручували, було так страшно і неперевершено добре, паморочилось в голові і переповнювало відчуття абсолютного щастя....

Я вже зовсім забула, що так буває.... А вчора Щасливець мені нагадав. Я літала!!!!

Виявляється, мене реально взяти на руки, отже і підтримки в танцях зі мною - це також реальність.

Сьогодні приходжу на роботу, а на дверях висить кошичок з цукерками і мандаринкою.
Таке буває тільки в УКУ......

Коли віддаєш себе повністю, без решти - на тебе починають дивитись як на порожнє місце.

.........Я хочу починати рости – а це вже досягнення, тож смиренно чекаю Вашої допомоги........

П.С. Тепер, схоже, допомога потрібна мені - часи змінюються...

Чим більше ми спілкуємось відверто про серйозне, тим більше випливає відмінного між нами.

І якщо ще кілька днів тому мені це подобалось, тепер мене це вводить в підозру: він чи не він?

...коли одягаєш на мене пальто, зупиняєшся на мить і береш за плечі, - почуваюсь вразливою і захищеною...
...як пташка у теплих долонях...

Я хочу здійснювати наші мрії, люблячи Тебе....

Коли мене цілуєш, маю шалене бажання усміхнутись.
Але незручно....
Тому усмішка опускається глибоко всередину.
Усмішка - майже сміх....
Сміх продовжує життя.....

А якщо усмішка зсередини?

Ненавиджу, коли мене ревнують.

Вважаю, що ревнощі - це нездоровий вияв невпевненості в собі (ти можеш стати чиєюсь, тому що я від них гірший в тому чи іншому) та споживацького підходу до стосунків (ти моя і більше нічия).

Врешті-решт, якщо я з тобою, то я з тобою, до чого ці безглузді розмови, вони тільки засмучують...

Я звикла довіряти....

....коли він говорить з кимось по телефону, він міцніше бере мене за руку....
....і через це відчуваю його присутність...

....він це робить свідомо?...

Саме так я називаю його подумки, а він про це не знає....