Зачем писать, если не кто не читает?.

Не читайте меня.

Мне не интересно! 

[336x448]

…Впитывать Осень кончиками дрожащих от холода пальцев…

…Безрассудно делать очередной шаг,

прислушиваясь к взмахам крыльев каких-то депрессивных ангелов…

…С трудом сглатывать слюну... вплетать в волосы вчерашний туман…

А ведь еще даже не октябрь.

И завтра я закрою двери нараспашку,

чтобы провести Ее на чашечку горького сквозняками собственного сознания.

…Видишь ли, я как-то зацепилась за лужи и упала перед Ней на колени…

Стоит ли теперь зализывать раны?

…вряд ли…

 

 

 

«Ты не заметишь никогда, как плачет дельфин. Если ты одинок, то он просто один…» (с) Dolphin

 

 

Если могла б – сейчас же сделала бы фото того, что перед глазами.

Слишком уж мрачно и красиво: полузакрытые жалюзи, черные крючковатые пальцы деревьев, впившиеся в грязно-серый лоскут неба, ржавые костяки антенн и несколько голубей на крыше соседнего дома… Ч-черт, все это навеивает ТАКОЕ настроение, что хочется просто взвыть.

 

Думала о своем одиночестве… И о том, что именно с ним мне так уютно. Я искала кого-то, строила надежды… а оказалось, что все это – не для меня. Не могу, не хочу и не умею быть «чьей-то». И никакой это не самообман.

[480x640]

Настроение сейчас - страшна втома і бажання вбитись лопатою

Маятник розхитався монотонно,
І стрілки пересипались в пісок
Застигло все навколо незаконно
Ми зняли душу із своїх кісток

Продавши найцінніше все за гроші,
Забувши, що давно вже не живем
Існуємо, вбиваємо свій час, порожні
Прямуємо кудись ми день за днем

І незнайомець, що у темних шатах
Уже чека нас за наступним поворотом
Готуйсь відчути смерті терпкий запах,
Хоч все життя твоє було брудним коловоротом

Постав себе на шалі Долі терезів
І зваж, чи ти сьогодні ще Людина
Та зберегтися від гниття ти не зумів
Ти знаєш, кращою буває і тварина

Вона не вб’є заради жарту чи для втіхи
Вона дивитиметься щиро в очі
А ти ховай, ховай своє майно у міхи
Ти гірше хробака, чого ж ти хочеш?

Ти хочеш грошей, влади, більше сили
Речей, що порожнечею холодною зіяють
Та чи зігріють вони душу у сезони зливи,
Чи може словом теплим огортають?

Ти мертвий вже давно, і цього навіть не побачив
Твоя душа припала пилом і згнила
Себе б ти нізащо вже не пробачив,
Якби самоповага у тобі була жива.

[700x525]

[299x448]
Настроение сейчас - розчарована

Якщо говорити відверто, я ніколи нікого не кохала. Нікому не відкривала душу навстіж. Нікого не підпускала надто близько. Це, можна навіть сказати, своєрідний комплекс… Або, радше, страх. Страх, який підступно з'являється у підсвідомому. Коли ти звикла до образу «пацанки», котрій, як не крути, з хлопцями набагато цікавіше та простіше (і так було завжди), то будь-які залицяння сприймаються як насмішка. Коли ти переповнена своїми фобіями та комплексами, ти не можеш достойно відповісти на якийсь комплімент, а просто на просто знічуєшся… і починаєш потрохи віддалятись від цієї людини. ЧОМУ? Тому що ти, знову ж таки, чогось боїшся.
В такому страхові жити не можна вічно. І я дійшла до межі, до грані. Треба із собою щось робити. Чому не можна просто бути із людиною і бути щасливою? Чому у відносинах відчуваєш себе тотально самотньою? Чому намагаєшся втекти від своєї самодостатності в обійми випадкових знайомостей?

Ці питання гризуть мене зсередини надто часто.
Все це надто сумбурно та тупо… по-іншому і не скажеш. І як тут не стати циніком? Останнім грьобаним циніком на цій планеті, котрий сам із себе насміхається?
Надто часто зараз складається враження, що в один прекрасний момент я просто самознищусь остаточно. А самознищення у мене стає хорошим способом вбивати нудьгу. Усвідомлення перетворення в істоту, саму собі ненависну, добиває остаточно. І це мій німий крик душі на сьогодні.

Настроение сейчас - tired

Прозаїчно було б описувати кожну емоцію цього літа.
Банальністю є писання сюди знову.
Коли в душі ще пульсують залишки дахів з червоної черепиці, сонячної свободи, занурень у [воду] найглибшуглибинусамогосебе, нічних холодних гітарних акордів.
Так, у європейські міста можна закохуватись щомиті, раз за разом…
А природа, мабуть, якраз є тим безкінечним джерелом натхнення для безлічі людських душ.
Хотілось би щось розповідати…
Та розщеплення слів на окремі частинки для того, аби уповільнити падіння дощових крапель, стає такою по-дитячому безтурботною забавкою.
Просто хочеться інколи повертатись у деякі місця та душі.

[698x188]

[448x336]
«- Почему ты никогда не прячешь глаз?
- А некуда…
- Некуда?
- Не-ку-да!
- Проснись, это сон!»

Цікаво, не схований погляд – признак протесту?
Принишклі очі завше були виявом поваги, покори, боязні…
То чому ми маємо їх ховати?
Щоби вберегти себе, свою душу від негідних/випадкових/нахабних… поглядів?
Банальності життя і не більше.

Читати вчорашню газету, знайдену під лавкою…
Перебирати пальцями клавіші клавіатури з мрією звільнитись…
Слухати funeral doom до втрати самоконтролю…
Вкотре виходити з дому, замикаючись на ключ…
Перечитувати і підкреслювати…
Писати листи…
Закреслювати…
Любити…
Тримати в серці…
Не вірити собі…

До болю звикла рутина, що прив’язує на кожному колі все більше і більше. Зараз, здається вже, колючою проволокою.
Так, це правда...
Люди пишуть сюди аби їх хтось читав, розумів, хтось жалів, хтось бачив їх душу.
Я, мабуть що, не виключення з правил…
Я така ж як і решта.
І все, що мені треба – виговоритись. Викинути з себе все це сміття. Краще, ніж викидання мізків пострілом пістолету.

Ми будемо ходити, тримаючись за руки та ховати очі від випадкових перехожих…
І гучно сміятись, забуваючи про рамки пристойності… Будемо?
Я лягаю і скручуюсь в клубочок. Я закриваю очі та відключаю емоції.
Дивлюсь на стіну зеленуватого кольору. Один-два-три-чотири…
Де моє вікно назовні?
Тицьніть пальцем у напрямку станції «СВОБОДА»
Дурна утопічна фантазія хворої людини.
~
A jazz вечір був просто розкішним вражень залишилось більш ніж достатньо.
1. Джаз-ансамбль Dzyga Imagine (Львів)
2. ПАП-джаз-квартет (Ужгород)
3. Julian Tomas & friends (Great Britain)

[499x374]
Настроение сейчас - сносно

Ну вот, поздравляю всех с наступившим годом желтой крысы!
Желаю всем воодушевленного блеска в глазах и энтузиазма, ну и осуществления всех ваших планов и желаний.
Да, с опозданием, но лучше так, чем никогда)
Что ж... провела нг дома - в тишине и спокойствии, правда за день до нового года умер сосед напротив...
А еще 31 числа у нас в квартире скончался воробей...
=(
а так... все неплохо. Сегодня пошла за город - бродить по сгоревшему заводу, потом буду закидать фотоотчет...
Что сказать...? готовлюсь к экзаменам, сижу дома, смотрю аниме и фильмы - скучаю вобщем. Хочу сейчас в Луцк...
Вот... спасибо всем за поздравления... и Ангел_з_Пекла за открытку=)
позволю себе ее сюда добавить, так как оч милая она!

Настроение сейчас - проза життя

Щоранку
Прокидаюсь під плач не мертвих ще котів,
Сідаю на своє стареньке крісло та вмикаю радіоприймач,
Але все той же шум - аби лиш відволіктись...
... ... ...
Відволіктись від замерзлих ніг на холодному цементі,
Від бажання знову тебе побачити,
Від сусідів, що нахабно юзають твій посуд,
забувають змивати після себе в туалеті,
та чомусь ніколи не закриваються у душі.
Отакий собі щоранковий ексгібіціонізм - тіл... душ...
А душ нещадно протікає.
Відволіктись від невтішної перспективи кудись йти
та запихати своє тіло у громадський транспорт
щоб тобі вкотре відтоптали усі ноги,
щоб вкотре поступитись місцем якійсь бабці - вічному пасажиру.
... ... ...
Та ні, ви не розумієте - просто ж зима,
а в мене весняна депресія.
І все ж варто розбавляти свою самотність кип'ятком...
Аби не було так холодно...

[500x331]

[466x700]
Настроение сейчас - ...

Ти майже невчасно вганяєш свій кілок у криваву роз'ятрену рану сходу Сонця,

Ти любиш гратись з Сонячним волоссям, заплітаючи їх у свої напівщирі верлібри,

Ти залишаєш частину брехні у віршах, бо все занадто правдиве видається фальшем,

Ти бачиш народження нового дня, хоча й немає лікаря щоб перерізати пуповину

Ти дихаєш ефіром ранкового вітру, п'яніючи від намагань розбити останню надію

Крихти її та друзки - наче втілення думок у мої свідомості -

Про нерозкриті ноти у співі ранкових птахів

Це - як твоє єство - таке ж відчужене, криваве та пошматоване

Хоча й свіже та незвідане

Поки... доти... як...

Ти не станеш чужим і твої губи не наберуть відтінку crimson солоності

Чи то пак гіркого аромату

І навіть тепло чиїхось рук не врятує від настання зими.

[319x240]
Настроение сейчас - blah

Уря, товарищи!
Сумирэ теперь работает! С чем можете меня и поздравить!
Взяли на работу фрилансером на Lutsk SKF Ukraine%))
Со среды, чувствую, начинается ад... но я должна выдержать это, иначе перестану себя уважать...
А сегодня ездила туда, спускалась в цеха, на ковальское производство и там уже узнавала все, что мне надо по работе.
Гыг, эмоций и впечатлений более чем достаточно...
Впервые была на таком большом (рабочем) предприятии.
За последнюю неделю случалось много чего интересного, но писать об этом просто взападло, лучш потом закину фотки.
Вот..
Сегодня с самого утра ехала в Луцк и та музыка, которая играла в плеере, напомнила о зиме в Чикаго. Эх, такая ностальгия нахлынула...
Вот чего мне сейчас не хватает, так это прогулки этим чудным городом. Так, чтобы зайти в их офигенно клевый музей искусств, засесть в Starbucks Coffee с какой-то книгой (там делают самый вкусный кофе!!!), просто прошвырнутся по улицам, зайти в Rainforest Cafe или Cheesecake Factory...
Вот такое у мну сейчас настроение.
Сегодня понедельник... это что-то уже должно говорить...
Несколько дней беспощадно болит мой по жизни слабый орган - сердце.
Пью капли, жую таблетки - бессполезно...
Надеюсь это не серьезно...
Надеюсь оно пройдет.

[600x475]
Настроение сейчас - "усталость - приятный сон"

"Карусель"...
Так, будто лезвием по шее - так больно...
...холодно, одиноко, пусто, бессмысленно, скользко и противно...
Д-дож-дь..."Выдыхаю воздух нагретый, но я слабый источник тепла"
Я сама себя насилую - свои мозги, свои мысли, свою голову, свое тело...
Не замыкаyouсь, нет, лишь как-то потухаyou.
Последним временем все, чего желаю - сон. Много снов и сновидений... и ни капельки реального мира. Потому что в реальности меня все убивает своей плоскостью и предсказуемостью.
Кроме того, никому нельзя увидеть как же мне... на самом деле...
На улице здорово и кравиво..хотя попахивает декадансовой атмосферой.
Смотрю в окно - падает снег... пушистый такой, еще девственный - первый Снег....
На душе стая кошек точит когти...пустота, в которой эхом звенит что-то необъяснимое.
Жизнь глупая...
Так же как и я... - глупая, наивная и, к сожалению, слишком легко ранимая.
Еще эгоистичная, ленивая, иногда бываю жестокой, могу не сдержать обещания
Таких, как я быстро топчут. Поэтому приходится скрывать свою сущность глубоко в самой себе. Для вас же "притворюсь больной или пьяной"...
Хочу петь вот такие-вот слова
"Помогли на время мечты,
Но теперь мне гораздо хуже,
А я-то думала ты -
Тот укол, который мне нужен"
Почему все....так... именно ТАК?
Мне жизненно необходимо чтобы меня любили...
Но этого нет... и, возможно, от этого все так пусто?
Кажеться, что я так больше просто не выдержу и сойду с ума... окончательно...
разбавляйте свое одиночество кипятком, чтобы не было так холодно!

Настроение сейчас - пффффак

Pink Floyd ідеально припасовується до погоди і настрою.
Так як іржа, як кислота... роз'їдає зсередини...
прийшла смс від "Мрійник" - "я зрозумів, що мені треба для написання вірішв: сум та гаряча кава".
Як це знайомо....ех...

[450x596]
Настроение сейчас - bitchy

Прошли выходные, отпраздновали д.н. отца, немножко расслабилась от суеты, но вот опять... по новой...с головой окунаемся в университетские будни и т.п.
Прошло желание нежности, любви, какой-то необходимости в ком-то.
Мы таки поймали еще частичку Осени... так, для себя, на полувдохе и в легком прыжке, ближе к небу...
"Осталась лишь грязь на дне карманов одежды"
хех...
Мы любим друг друга, влюбляемся в эти "неживые тела", пьем кровь друг друга, пробуем на вкус плоть...
Что ж... Ееше немного и все мы исчезнем, плоть начнет разлагаться, кровь свернется...
Так что смакуйте, пока свежее, пока не остыло... и приятного аппетита.
Немного думала о том, что имело место в этом монотоне и пришла к некоторым выводам... весьма полезным, как по мне...
Жизнь учит, как ставать похожим на ежика... как колоться словами и поступками.
И не возвращатmся назад к снам...
"Мой взгляд похож на твой,
в нем нет ничего, кроме снов и забытого счастья".

Настроение сейчас - studiezzzz

Якось дивно тут зараз писати про те, що я думаю, відчуваю, переживаю...
Все так наплутано, все таке мінливе, що просто беззмістовно...
Ну, по-перше, це...and how to drown in your arms...
Тонути... скоріш танути...
Щось ніжне та невагомо приємне, чого мені давно не вистачало.
Таких слів, таких поглядів, таких дотиків, таких обіймів
Саме те, що змушує мене...але шшшш...
З приємного:
Зібрання Бу-Ба-Бу, на яке я маю намір потрапити
Хелоуін наближається....ииии...
Чудесні вихідні, проведені в режимі сталкерування...
З негативу:
Я провтикала концерт Вас Васа (Василя Васильцева). Чорд... В траур!
Мені видалили всі останні фото з цифри...
Тому найближчим часом планую ранню побудку з метою погоду у Туман, у Nebel, у Сонне Місто... хо-хо-хо
Хтось хоче скласти компанію?
Якось так несправедливо швидко минає Осінь...
Та все ж я всигла її для себе зберегти...
У тих кількох десятках каштанів, у тумані, у замерзлих руках, зігрітих чиїмось диханням, у гарячій, ще не вистиглій каві, у жмені листочків, підкинутих угору, у монотонних сірих ранках... у тому як вирізають/малюють/царапають/виводять/видувають/видавлюють комусь...серця...
Тепер я... як хтось... для когось...не для решти...бо для них я і є решта...

[700x524]

Настроение сейчас - same

One more part of the mood...
I just adore this one, so I figured out it should be here, in the place, where things have some meaning to me.
Ummm...and yeah,
Hedgehog, I love u...

[700x525]