[400x400]
В колонках играет - Breaking Benjamin "The Diary of Jane"

Написано під впливом чергового відвідування закинутого будинку з темними, вільними вікнами, де ми з Настюхою були в понеділок...


Я вже майже мертва.
Зупиняюся на самому краєчку даху.
Дозволяю шаленому, дикому вітру заключити мене в свої обійми, простягаючи йому долоні.
Ось і все…
Весь світ переді мною…
Місто. Найпрекрасніше, найчудовіше і неабияке холодне і порожнє. Місто, в якому живуть мої друзі, де люди, щасливі і нещасні, кохають, ненавидять, живуть… Місто, в якому вже майже немає мене…
Небо. Вкрите сірою, нетривкою субстанцією, що сховала сонце і, ніби, завмерла над моєю головою. А небо дивиться, дивиться, дивиться… Воно чекає, і я вже майже там, за хмарами….
Дощ. Сріблястий, свіжий дощ, краплі якого приносить мені вітер. Прісні сльози неба, що вже не змішаються з моїми, бо я не маю сліз…
Асфальт. Темний, вологий асфальт десь там, далеко внизу. Я не побачу його, коли…
Життя. Його смак я відчуваю у повітрі. Життя, яке ще чіпляється за мене своїми свтлими щупальцями, але я вже майже вільна…
Смерть. Смерть, що дивиться тепер на мене глибокими, темно-сірими очима, в яких немає жалю, страху чи смутку, немає нічого. Смерть, що за руку привела мене сюди…
Зупиняюся на самому краєчку даху…
Я вже майже мертва. Мертва…