Крізь лінзи з відчаю
Крізь призму почуттів
Я бачу світ,
Людей навколо мене.

Як важко буть
Весь час на самоті,
Тим світом жити,
Де немає тебе.

Хіба важливо те,
Який на смак той сік,
Що будем пити
Тільки вдвох, для себе?

Хіба важливо де,
В який день, час і рік
Ми будем разом?
Тільки не для мене.

Серед яскравих гобіленів літ
Десь є і мій маленький візерунок.
І сподіваюсь, що і твій є тут
Від долі я одержу подарунок –

Переплісти дві нитки,
Долі дві
Іти разом, вперед до світу йти,
Коханням виплітати той малюнок.