Свєршилась!

 Я в Волгограді.

Але тепер вже як киянин, принаймні студент київського вищого навчального закладу.

Приємно бути в  цьому місті, усвідомлюючи, що це ненадовго :))

 Так, звичайно, був сум за мамою, за волгоградським літнім розжареним асфальтом, за запахом волги, яка завжди справляє враження, наче в ній багато... ну не варто уточнювати чого... хоча, мій щоденник, не гріх і уточнити... але просто мені невідомо, із чим цей запах можна порівняти, просто він такий рідний і незабутній... Та насправді це все ті речі, за якими і не було суму, і лиш цей запах насправді унікальний і незвичайний...

 отако

 але черз кілька тижнів знову до Києва

 можливо, ще вдасться з"їздити до Польщі

 але чомусь все одно дуже сумно

відать, це нікуди не пройде...