Отой Сент-велінтейнс дей знову надходить… як мене це все харить!!!!!! Я точно сьогодні посунусь з розуму, терціум нон датур (а що тоді секундум?..)... Нащо????!!!!
Вона мене дістала!!!!!!!! Такого не було вже півроку!!!!!! І взагалі, я її НЕ КОХАЮ!!!!!! Все закінчилось в листопаді!!!! Але, чому тоді я все ще поруч... Україна… через півроку…
А як жити зараз??? Чим? Я всі ці останні місяці всіма можливими шляхами обмежував себе від „випадковостей”, щоб у когось не закохатися, і знов не потрапити в таку ситуацію, коли треба обирати: або залишатися поряд з близькою людиною, або реалізовувати свої „глобальні плани на життя”… здається, я перестарався… занадто захопився „відмежуванням”… це легко зрозуміти, хоча б відкривши телефонну книжку в телефоні, і збагнувши, що востаннє так давно комусь дзвонив „просто так”, що тепер в кращому випадку половина моїх адресатів заледве мене пам’ятає.. ваще =(
Взагалі, це звучить жахливо, але для мене надходить „даремна” весна. Вона просто зайва, непотрібна, надмірна, непридатна, недоречна, невчасна… Весно, а може, наступиш як-небудь іншим разом??? Мені ж тепер не можна жити по-весняному!!! Не можна мати легкий веселий весняний настрій, не можна легковажно закохуватись, не можна почуватися вільним!!!! Інакше я все зіпсую. Інакше остаточно зіпсую своє життя!!!

А перші „ластівки” вже є… Зовсім нещодавно у маршрутці – а так завжди буває – почувши якусь пісню, я зрозумів, що вона – один з імовірних соундтреків до МОЄЇ весни... Але моєї весни НЕ БУДЕ…

ВЕСНИ НЕ БУДЕ???!!!!
[700x525]