[500x666]
Осіння тиша осідає на крилах…І осінь знов починається з болю.
І знов злітати у безодню беззорю… та головне, не по одинці – з тобою.
І знову сни помаранчево-блакитні… і знов дощі нам даруватиме небо
Якщо щороку осінь приходить… то вже у когось є в ній потреба

І у осінньому сірому небі… ми летимо дві пташки божевільні…
Ми сміємося і плачемо разом. І яке щастя… боже, ми – вільні!
І хай той сказ, хай те щастя незвичне… у пісні крапель дощ відспіває…
І коли дощ так часто приходить, то хтось напевне на нього чекає…

І ми з тобою у спільному світі… У двох столицях однієї країни.
Між гір і зорь ми залітаємо в море… і голоси наші небом не линуть…
Бо ми з тобою у тиші співаєм. У нас є величні чари мовчання.
Коли ти є, то напевно це диво. У небі янгол. Надлюдина. Остання.