Vivienne Mort




«Колись, десь, в коробці з-під взуття жила одна дівчинка. Вона була зовсім одна. Єдине, вона дружила з павуками та кажанами, ліпила з глини зайців і постійно шукала намистинки від намиста, яке дуже давно порвалося і розкотилося по всій коробці. Вона мріяла знову зібрати його і в ньому взяти участь у пісенному конкурсі «Сиві Трембіти». Або «Співочі Карпати». Неважно. Виявилося, що для цього їй потрібні музиканти. Але ж в неї зовсім не було друзів, які б пішли грати разом з нею. І тоді вона намалювала їх. Вона заспівала, і, як кажуть очевидці, від її сумної пісні плакали дерева, і навколо щось стиха зникало. А щось так само непомітно з*являлося. Вона доспівала і повернулася до своєї коробки, не здогадуючись про те, що на пісенних конкурсах присуджують місця. Але її трохи притрушені на голову малюнки і досі живуть. Наспіх зроблені малюнки, подібно до Франкінштейна, продовжують робити те, що в них закладено, і помоїму, навіть не здогадуються, що можна робити щось інше. Вони і далі виплітають музичний сюрреалізм, згадують про дівчинку і називаються її ім*ям. Її звали Вів*єн. Вів*єн Морт.»

«Когда-то, где-то, в коробке из-под обуви жила девочка. Она была совсем одна. Единственное, она дружила с пауками и летучими мышами, лепила из глины зайцев и постоянно искала бусинки от ожерелья, которое очень давно порвалось и раскатилось по всей коробке. Она мечтала снова собрать его и в нем участвовать в песенном конкурсе «Седые Трембиты». Или «Поющие Карпаты». Неважно. Оказалось, что для этого ей нужны музыканты. Но у нее не было друзей, которые пошли играть вместе с ней. И тогда она нарисовала их. Она спела, и, как говорят очевидцы, от ее печальной песни плакали деревья, и вокруг что-то тихо исчезало. А то так же незаметно появлялось. Она допела и вернулась к своей коробке, не догадываясь о том, что на песенных конкурсах присуждают места. Но ее немногоударенные по голове рисунки до сих пор живут. Наспех сделанные рисунки, подобно Франкенштейну, продолжают делать то, что в них заложено, и по моему, даже не догадываются, что можно делать что-то другое. Они и дальше выплетают музыкальный сюрреализм, вспоминают о девочке и называются ее имя . Ее звали Вивьиен. Вивьен Морт ».

отсюда