В нашому світі існує дуже багато націй та національностей. Кожна з них має, як правило, свої мову, культуру, звички та вподобання. Часом вони дуже відрізняються у різних народів. Навіть не треба брати до уваги такі екстримальні випадки, як вживання у їжу собак, чи земноводних, викрадення нареченої, або спартанські та іноді жорстокі методи виховання молоді. Скажімо, європейські народи близькі між собою за рівнем розвитку та культури. Все одно ми відрізняємось від інших народів своїми кухнею, менталітетом, звичками та уподобаннями. Так, українців та росіян часто дратує ощадливий спосіб життя європейців, звичка рахувати витрати до останньої копійки і постійно жалітись на фінансові негаразди. У свою чергу, у іноземців іноді виникає нерозуміння нашого легковажного ставлення до держави, законів та порядку, яке, на їхню думку, часто межує з криміналітетом. Відмінності між нами виникають не лише на національному ґрунті.
Імперсько-зневажливе ставлення до національних культур, включно до їх знищення, призвели до появи значної маси людей, яким байдуже і незрозуміле є бажання людини мати щось особливе, власне, а часом і приватне, щоб відрізняло її від інших. Прагненням таких інтернаціоналістів є гребти усих під одну гребінку, принижуючи, висміюючи, а іноді і знищуючи все те, що не вкладається у примітивні і обмежені рамки їх мислення. Прикладів цьому безліч. Це і гноблення української(та й багатьох інших) мови та культури у Російській Імперії, а пізніше і в Радянському Союзі; нехтування інтересами усіх національних меншин Австро-Угорської імперії; невизнання басків в Іспанії та розбрат між ірландськими католиками та протестантами в колишній Британській Імперії.
Вже не має жодної з цих імперій, але сумні культурні, соціальні та релігійні наслідки таких відмінностей відчутні й досі. Вони виливаються в непорозуміння між народами, суспільними та релігійними групами, які можуть досягти масштабу терористичних актів, воїн, чи національно-визвольних рухів.
Розвитку сучасного суспільства наприкінці XX, на початку XXI столітть притаманне явище глобалізації. Під цим явищем розуміють стирання усих відмінностей в економіці, культурі, суспільному устрої держав. З одного боку його можна розглядати, як позитивне тому, що життя полегшується та спрощується. Всі люди однаково харчуються, одягаються подібно, користуються однією і тією самою валютою тощо. Але життя показує, що відмова від національних цінностей призводить до його заповнення масс-культурою. Її проявами є заміна хорошої музики багатьох жанрів однаковою і примітивною попсою, багатої національної кухні – чізбургерами та гамбургерами, домінуванням на телебаченні пустопорожніх серіалів, фільмів жахів та бойовиків, зведенням усіх потреб та інтересів людини до одного –отримати (не обов`язково заробляючи) якомога більше грошей. Основним результатом такого розвитку є зростання бездуховності та агресії у суспільстві, а особливо до тих, хто живе і думає інакше, ніж більшість.
Глобалізація нашого життя визнає лише економічну доцільність. Хіба важитиме точка зору мешканців якогось містечка чи села, якщо державі або транснаціональній корпорації потрібно буде збудувати екологічно-шкідливе підприємство на цій території або виселити населений пункт під приводом його „неперспективності”. Різниця у рівні розвитку різних країн призводить до того, що основними виробниками і споживачами є високорозвинені держави, а країни так званого третього світу (куди часто відносять і Україну) є лише сировиними придатками та звалищами індустріальних відходів.
Але світ у нас один. Екологічна катастрофа у будь-якій державі, на зразок Чорнобильської, призведе до трагічних наслідків не лише для країн сусідів, а й для районів, значно віддалених від місця катастрофи. Річки, повітряні, морські та океанічні течії не визнають державних кордонів. Щоб уникнути руйнувань та числених людьських жертв, потрібна всесвітня система стеження за ссувами земної кори та землетрусами.
Терористичний акт загрожує не лише безпосереднім його жертвам. Від нього можуть постраждати громадяни інших країн, а часом і цілі міста та регіони.
Будь-які національні чи соціальні зрушення в одній державі Європи зачіпають, як мінімум інтереси усіх членів Європейської спільноти. Сите та безпроблемне життя у заможній країні неможливе, коли поруч відбуваються соціальні катаклізми, перевороти та революції.
У третьому тисячолітті не має локальних проблем. Всі вони є світовими, загальнолюдськими. Попри всі національні, релігійні, освітні та майнові відмінності, ми, як мешканці планети Земля маємо багато спільного, яке нас дійсно об`єднує. І ця спільність є набагато глибшою, ніж та, що викликана масс-культурою. Її можна звести до духовності, яка відображена в основних поняттях різних світових релігій.
Релігій є багато, але Бог один. Просто, на мою думку, кожна релігія розуміє і зображує Його по своєму. Головне, що об`єднує всі ці релігії - це прагнення людини до добра, щастя, миру, добробуту та гармонії у співжитті з іншими людьми.
[406x579]

П.С Все это мои собственные сочинения.