мандрувалося горами, озерами, трасами і залізницями, вулицями і стежками. знайомилося з людьми, моклося під дощами і смажилося під сонцем, пригодилося і жилося. а от тепер вернулося і жахнулося: під боком вирує війна, на друзів наїзжають машинами і беззаконням, у інших - вмирають близькі, у інших - розпадаються майже "срібні" шлюби... на роботі армагедон, місто плавиться асфальтом і мізками, все казиться і що робити і куди бігти і за що хапатися - немає уявлення і сил (бо не спалося кілька діб)... ех... схоже на повернення на фронт після короткої відпустки додому. що ж, будемо розгрібатись... помаленьку...