Настроение сейчас - аффвтар-убєй-сєбя-ап-стєну

Дощ сховає мене у кишеню свого балахону,
Й сотні тисяч лисиць будуть бігти по шпалах услід.
А я спатиму там, де вбирають гостей у корону,
Де ходив Тамерлан і Чеширський чеширився Кіт.

Де до смерті мене залоскочуть й залюблять дерева,
Ті, яким не привласнено ще ні імен, ні землі.
Дощ обійме за плечі – я стану його королева,
І навчуся літати у снах, чи бодай на мітлі.

Недопите какао чекатиме вірно на мене,
Й запасатиме сонце на сум чи на зиму з вікна.
У світи, там де дреди у янголів вічнозелені,
Я піду із Дощем, а вернуся як завжди – одна.