для тих, хто не в темі - це воістину культова річ. немає, певно, дослідника давніх форм релігії або навіть міфів, який би не посилався на нього. англійський учений початку ХХ ст., видомий, окрім "Гілки", чотирьохтомником "Тотемізм" і ще дофіга чим... при тому, що до об*єкту своїх досліджень - до давніх людей, тобто, він ставиться досить зверхньо і скептично, його описи давніх культів затягують. при тому так затягують, що кількаденний відходняк від першого занурення гарантовано. по прочитанні складаєтсья враження, що все, що ти читав до того по давніх віруваннях та міфології - дєццкій лєпєт, а правда - от вона, кошмарна і невміщаєма у голову. кошмарність фрезерівських описів не лише у надмірній натуралістичній жорстокості (цього щастя вистачає і в міфах, в принципі), а у тмоу, що це взагалі, навіть приблизно не виходить зрозуміти (або навіть не хочеться розуміти тих речей) - ті запечатані логічні коди і мотивації. ніби докопався до темного дна під-під-підсвідомості. ну, аналізувати цей феномен я не буду, але наведу один веселий нейтральний фрагмент, який дуже потішив.
значить, типу, опис ритуалу зустрічі вести (одного з них, звісно). красвие таке свято. в його основі лежить віра у те, що боги мають здатність втілюватись у людей, і тоді ці люди оволодівають божественною силою, їх відповідним чином вшановують. ну от. в даній ситуалії за повір*ями Богиня вселялась у маленьку дівчинку. кілька сторінок іде детальний опис вшанування дівчинки-богині. її вбирають у біле, піднімають на спеціальні носилки із руківками, за які вона тримається. до пасма волосся їй прив*язують пір*їнку. у певний кульмінаційний момент свята ту пір*їнку урочисто зрізають. (в голові прокручуються думки - а може влаштувати красиву вуличну постановку-виставу?). потім дівчинці приностять жертви і дари. свято триває кілька днів і кілька сторінок (ну, і відповідно, чимало дій усіляких). все красиво і (уявляється) вельми видовищно. закінчується ця музика приблизно такими словами: "потім усі, очищені і вдоволені, з легким серцем і новою вірою розходяться по домах. дівчинці одним рухом відрізають голову, кров із шиї зливають в належну священну посудину, шкіру з тулубу здирають ділять між собою, її натягають на себе старійшини племені - це вважається на щастя, а шкіра з голови - найбільший "бонус" - дістаєтсья, відповідно, найвищому за статусом жрецю." от такі пацифістичні весняні забавки...