Настроение сейчас - спаааааааати....................

дуже дивно, насправді. спершу я смурила через це. потім злилась. потім щиро сміялась. тепер настала блаженна стадія дуплізму-пофігізму. здаєтсья, що далі нема куди, а з кожним днем виявляється, що дуже таки є... минулий рік став таки моїм зоряним часом, тепер я це розумію. вихід збірки, наукові досягнення, нагороди, авторські вечори, перформенси, щедрування-чаклування, постійний заробіток, мандри і повні штани щастя. цей рік, мабуть, з моменту відходу від роботи над "Добою" - одні суцільні поразки. жирною такою смугою. постійне безробіття і безнатхнення, розчарування в людях і собі, провали на всіх можливих заходах, провал тойфулу, відмови у редакціях, (ну, про особистий пласт життя взагалі мовчиться) - усе в кращих традиціях жанру. за що не візьмешся - все вислизає з долонь, як тоненький пласт мила. навіть фєньки - і ті плутаються і не плетуться. коли на днях мені заявили, що я абсолютно реально можу бути не допущена до захисту диплому (причому заявили, щиро не шкодуючи барв), я навіть не поворухнула бровою. "Мугу, - сказала спокійно, - гаразд. перероблю. це треба на завтра?.." просто не маю уявлення, що робити: чи чіплятись і боротись за кожний шматок свого світу, чи відпуститись і отримувати задоволення від польоту (догори дригом у прірву, чи як). але раптом нічого далі не буде, а лишиться сама порожнеча?.. нерви стають ні до чорта. пам*ять (особливо на те, що кому пообіцяла...). цікаво, це таки тимчасово, чи готовий діагноз?