Настроение сейчас - ностальгічне

вчора аж двічі розчарувалась у друзях. ну да, мій іделізм, як завжди, не знає меж. не дивно. одні обіцяли запростити мене на дн, а інші порсто забули прихопити мене на каток. то й менше з тим, я давно уже не тут. просто знатиму.

була на Параджанові, да, він гуру, створювати живе і справжнє на майже пустому місці, з усього, що трапиться під руку - це істинна майстерність. особливо сподобалась Риба, та, що зветься "Краснопірка". у неї посередині, на (чи у?) пузі велика скляна куля, а в кулі тій відображається ніби безмежний простір всього виставкового залу, і люди там крихітні-крихітні... Риба вміщує у себе Всесвіт... тепер згадую ту Рибу і стає добре... "Fish doesn't think... Fish knows... Fish knows everything..."

розчарувалась у своїй творчості, принаймні, прозовій. повіть, над якою стілько трусилася, виявилась ніц не вартою. натомість хвора іншою ідеєю. ідея, певно, безнадьожна і неможлива, але ми, ідіоти, на таке не зважаємо)) а ідіотам, як каже народна мудрість, щастить. хоча б іноді.

лютий - місяць сплячки і спогадів. і ста років самотності. злий міцсяць. гіркий на смак. пахне цедрою від арельсина і чаєм з малиною. оманливий. але по-своєму він має рацію. так.