...дія мала відбуватись у тамбурі. бажано, поїзда, але можна й електрички. для того наша знімальна група прошкандибала на Видубичі і озадачила касиршу заявою: дайте там будь ласка квитки на найближчу електричку у будь-якому напрямку - на дві зупинки. напрямок виявився - на Гребінку. ну, Гребінка та й Гребінка, нас не гребе... влізли ми, значить, а там аншлаг. прямо на нас і чекають. запах такий... електричковий... бабці... гопніки... наступним квестом виявилось - знайти вільний тамбур. це було нелегко, бо ледь Влада з Дімичем займали позиції а Настя налаштовувала камеру, одразу ж намальовувався гопнік, жаждущій покурити. ми хутхо мігрували у інший тамбур і знімали до наступного гопніка або зупинки. коли знято було достатньо (а проїхали ми далеко не 2 оплачені зупинки), вирішено було покидати корабель. Ми зійшли у першому-ліпшому "порту" і опинились у засніженому, майже незайманому лісі. обрали найпривабливішу стежку, на якій майорив Лис (що не вівся на бублики, "вів" нас досить довго). вийшли до порожньої зупинки із табличкою "Шлакоблок". десь геть осторонь зупинився порожній автобус. не зрозуміло, чи була там санкціонована зупинка, але ми туди вскочили і знов покатили у невідомому напрямку (ми піддороги були єдині пасажири). водій морозився, і на питання, чи йде автобус до Києва, хмикнув: "До Одеси". Тим не менше, їхали ми їхали, поки не опинились... на рідному Подолі. і вирішили ми, що якщо ми день обираємо випадкові напрямки, а нас виводить у бажане місце, така вдача дана нам для зйомки іще однієї сценки. вирішено - зроблено. Познімали на Подолі, потім поїхали знімати до Дімича. Де знімальний процес плавно переріс у незаплановану посиденьку з гітаро-тамтамамо-гармоніко-чайо-шоколадами і сплашной крєатіффф... далі буде...

у коментах - пара фоток знімального процесу...