що треба зробити, щоб стати моднім рок-гуртом?
треба хлопців з довгими світлими патлами, і щоб вони тими патлами еротично вимахували, судомно посмикуючи при цьому плечима. вокаліста, теж з патлами, щоб неодмінно прикривали одне око (навіть коли нахиляється чи стрибає - одне око лишаєтсья неодмінно прикритим - може, воно по факту одне?!). Ведучого - патли до плечей, чорні окуляри, напіврозстібнута широка сорочка, легка "небритість" і, найголовніше - злегка приглушений (як, до речі, у пікаперів-початківців) голос. Апаратуру помощнєє, щоб же ж звуком здувало зі стільця. Текст і музика - дєло дєсятоє, головне, аби вокаліст не забував постогнувати час від часу в мікрофон, і щоб траплялись слова "любофф" і "адіночєства". і всьо, сльози і квіти від юних нефольмальчєгов забезпечені...

раніше політика милого моєму серцю гурту "Атмасфера" дивувала - щоразу на концерті, перед своїм виступом, випускати юних мальчєгов-дебютантів. потім я думала, що це так задумано - щоб їхня власна музика сприймалась краще - на контрасті. а вчора я просікла інший, значно глибинніший смисл такого балагану...

...декілько сворінь із енним відсотком смуру в крові пришкандибало на концерт і зосереджено застигло в очікуванні дози "вічного-доброго-світлого", а натомість вийшов описаний вище колектив (під назвою "Сьомий поверх" - запам*ятайте, кому в житті буде сумно - дуже раджу!), та ще й з архетипною тургєнєвською дєвушкою, що, мовчки посидівши на стільці з ведмедиком, пересіла за синтезатор, посиділа трохи там, поклала та нього голову, потім підвела, позіхнула і прошепотіла: "О! Дихання відкрилось!". не знаю, це було схоже на магічнгу істерику - ми ржали і майже падали під лавки - ну шо за прєлєсть?! скидалось на покальчуківське шоу "не наступайте на кота" (пардон, на любоф). настільки це все було картинно, пафосно і абсурдно, і головне, ну абсолютно неочікувано, що у нас просто здали гальма... а коли той таки ведучий тим таки приглушеним голосом оголосив: "я думаю, це зрозуміє кожен, хто відчував хоч раз у житті... (кілька пауз підряд по Станіславському, молодці, хороші дітки, гарно вивчились, потім одне позіхання...) любоффф!!" тут чувака стало просто шкода, бо здоровим живильним сміхом вибухнув весь зал...

а потім була вистава - у стилі того ж концерту, а потім, як пом*якшений перехід до драйву - "Чужа ДНК", а коли дійшло до "Атмасфери", всім було ніштяково, все зайве й темне було викинуто до краплі, і матнри, що співалися зі сцени, наповнювали очищену середину живою цілющою силою, і потім довго не могло ся збагнути, чому ж останні дні було настільки хрєново...