за давньою індоєвропейською традицією приходить завжди непомітно. такого западла не було ще з часів мого шкілького хронічно-хворого минулого... і питається, якого ляду це западло саме зараз, коли треба рятувати світ, коней, книгарню, готувати на завтра доповідь, писати диплом, випускати номер, готувати презентацію і давати життя своїм творчим проектам, що настирно лізуть в голову... а тут - повна двістівідсоткова відсутність присутності життєдіяльності... мля...