а де я була і що бкачила, найкраще передано в цьому віршику. Андрій Овчарук, а ЖЖ - nashe_lito, він теж там був і все бачив... ага...

під мокрим асфальтом ховаються душі
гарячо-рожевих кленів -
мальовані маслом, смішні і скрипучі
недобитки тихих слів,
розхристані очі, заплакані вії
у осені цього дня -
запхати б в конверти останні надії
і рушити навмання...
на кожному кроці зустріти світанки
блискучі і запашні,
і брати до крику дорогу-коханку,
лишаючи цукор на дні.