щойно натрапила на альбом своїх дитячих і шкільних віршів. мдя. були часи, коли я знала там кожен рядок на пам*ять, зараз же дивилась, наче вперше побачила себе-тодішню. мамо рідна, чого тільки у моїй брєдовій голові не було намішано! дощ, вітер і весь спектр кліматично-погодних явищ, тема війни (о да, я на цьому міцно "сиділа"), мечі, кулемети і коні (дивно, що не дійшла до ядерної зброї...). гори (альпінізм) і моря, тема вічної дружби і віри в дива, тема страданія і смерті (ну як же ж без них нормальному тінейджеру?), а також розчарування у людстві, фантазії на історичну тематику і за мотивами літературної класики... в одному вірші описувався стрибок із парашутом із "пірнаннам у хмари" - дура набита, хто ж у хмарність стрибає?!! майже нуль теми кохання. і, звіичайно ж, тема дороги - романтішно, назавжди і далеко... користуючись влучним визначенням із Настіної статті, повний нуль життєвого досвіду і грунтовних знань. зате - може збоченої фантазії...
зрештою, не так я і змінилась. деякі з тих віршів є абсолютною графоманією, деякі - цілком навіть пристойними на той вік. у деяких навіть спостерігається цілком конкретна і свіжа, не побоюсь цього слова, думка. а за кожним із них стоїть маленька революція всередині, які тоді траплялися частіше й інтенсивніше.

у зв*язку із цим виникла ідея у авторів "Доби" окрім оповідки на задану тему випрошувати один дитячий віршик, або шматок прози, або щось таке... ообливо було би прикольно проробити щось подібне із більш "матьорими" "зубрами", де збільшується дистанція між "тепер" і "тоді"...