"любити трипільців - це нікрофілія!.." (с) Л. Л. Залізняк (в роздумах про псевдоісторичні концепції).

отже, сталося те, що мало неминуче статися: мій роман із язичниками зайшов у глухий кут. звісно ж, я від початку знала, що тема не є незайманною дуже давно. але ж, хм, не на стільки, блін!
певною мірою виною цьому - моя поверхневість і знання "усього потроху", певною мірою винна, чесно кажучи, моя попередня освіта. адже я тільки тепер усвідомила, яким брєдом було вдовбувати на офіційному академічному рівні про Велесову книгу як про достовірне джерело, та ще й на іспитах (чи заліках) змушувати нас все те зубрити? щоб тепер зрозуміти, що це фальсифікація, принаймні, спиратися на це у дослідженнях не можна аж ніяк... і ще моя "всеїдність" даєтсья взнаки, бо ж читала усе без розбору... а тут, чим ближче я знайомилась з Рибаковим і Павлєнко, тим більше розуміла, що мені тут робити нема чого. Остаточним крахом надій стало знайдення у того ж Рабакова таблиці, яку я, у своїй наївності, мріяла створити... в точності на 99%,як я це бачила, воно було створено у 80-ті роки... мля.
натомість вирішила закохатись у індоєвропейців. у їхні культи та уявлення. я всже точно знала, що те, що я хочу дослідити, грунтовно не чіпав іще ніхто. але ж, як завжди, "правильна мисля приходить опосля..". і виявилось, що тема моя класна, але викладач набрав уже на диплом собі купу народу. і послали мене... так послали, що вже послали... до греків. гррр.. писатиму про культ героя. від цього добряче попахує шкільництвом і банальщиною. можна було б напрягтись і написати про це непопсово, але ж для цього тре бути захопленим.. а так - виходить "шлюб по розрахунку". хех:(