...про те, що як новий рік стрінеш, так і проведеш... і з ким - теж... цей НР я стрічала в компанії чималої кількості кльових людей, але чи не найяскравішою у всіх відношеннях постаттю видався один молодий чоловік... 3-х років:)) оце і виходить у мене рік дітей... після спілкування з Вадимком місяць "пасла" свою маленьку, а тепер, коли вона поїхала, стала заміняти Хоббіта на її роботі нянею із Заховими дітьми. сьогодні сиділа з ними вперше... малі - це щось... розумники рідкісні. і хитрюги:) старший їсть усе піряд - землю, фарбу з дверей, вапняк, пенопласт, проліски... нагадує цим мого собаку, і тому, на автоматі, кілька разів я кричала йому "ФУ!!"
а взагалі - це зовсім новий пласт життя... спілкуючись з дітьми, розвивається якась цілком окрема небачена досі клепка... згадую слова Тагіро, який говорив, що ростити дитину - це здійснення подорожі, на кшталт автостопом - стільки ж невідомого і нового щокроку... і це відчуття, коли волаюче гістерично створіннячко заспокоюється саме тому, що ти береш його на руки, і долонькою стискає твої пальці... і коли старше зустрічає тебе налякано-здивованим "тьотя", а проводжає, махаючи лапою і радісним "няня!"... мило. особливо, на тлі всього іншого, що відбуваються в житті...

пе-ес: жарти на кшталт "тобі самій час..." недоречні!!! бо тут не про те мова:)