Сьогодні ми знову
Дажбогові діти,
Нам щастя – вмирати,
горіти, дуріти,
Нам знову – вухатим,
хвостатим, патлатим
Із хати зникати,
в асфальт проростати.
І Всесвіти знову
віллються до крові –
Із кавою й духом
святим й тютюновим.
Ми прощені вкотре,
й відпущені лютим
На рік – ми скидаємо шкіри
і любим...