народна мудрість навчає, що в здоровому тілі здоровий дух. в мене з точністю навпаки: на ногах тримає лише нн-ий ступінь чорного ентузязізму, а той, в свою, чергу, тримається на купі невідкладних справ ("випрати шкарпетки, врятувати світ...").
сьогодні провалила іспит з німецької. тобто, не провалила, але не перейшла в наступну за рівнем групу. іншими словами, майже 1000 кровних гривень псові під хвіст. тупість, панове, перша із невиліковних хвороб... втім, і себе звинуватити повністю не можу: граматика у мене на диво адекватна, а твір і мовлення... але ж блін, НАС ЦЬОМУ НЕ НАВЧАЛИ!!! весь курс ми робили вправи, а твори писали лише по шаблонах! і не говорили. такі власні акценти викладача... лишається вірити в диво, що мене таки переведуть на вищий рівень після 2-тижневого випробовування (як вийшло минулого семестру). шкода не стільки грошей, скільки втраченого часу - півроку! втім, уже пофіг...
завтра акція, і знову телефонують із телебачення, і знову треба бути в формі... сьогодні обійшла галереї із прес-анонсами, приємно, що більшість по-дитячому раділа цій звістці. дехто, правда, послав... в сім*ї, як то кажуть, не без урода...
а в понеділок конференція. жутка і кошмарна. в наплічнику - гора чтива, до якого не маю гадки, з якого боку підступитись. а ще - наповнення альманаху... і семінари... і робота... уххх... тільки б не засмурити... не думати про болюче... бо тоді буде "полний конєц абєда"... лікарі і так по мені плачуть...

а ще я почала писати прозу. таки наважилась. втім, малоймовірно, що щось вийде, а як вийде, не буде скидатись на плагіат... отаке...