щойно читала уривки її роману, де описуються наші пригоді, наші траси, наші мандри... я там, правда, трошечки монстром вийшла, але то нічого...

сиджу зараз, а всередині все тіпається від вражень і спогадів... дивно так читати своє власне життя (а ті моменти і були найсправжнішим проявом життя) на екрані компа, коли за вікном дощ зі снігом... переживати це знову... невже все це справді було?...