мабуть, не світить мені серйозне, врівноважене, аскетичне життя, покладане на жертовний алтарь науки - і слава небу! коли, в обов*язковому лекційному порядку ми облазили 2 музеї з важкелезнгим бегом (до того, як завжди, проспала кілька годин), я думала, що все, от він і кінець... але, коли мої подальші справи дивом самоліквідувались і раптом виник шмат вільного часу, мені й на думку не спало йти додому відпочивати. поблукавши подолом, підчепила нову "болячку" - школа укрїнської пісні! душевний дівчатник (майже:-), але водночас - ВОГОНЬ!!! нарешті надибала акорди до народних пісень, а також шанс позбутися страху співати на людях. а ще - новий погляд на давно-давно знане...