уря! вчора з Хоббітом купили казанок. армійський, зелений, плаский, легкий із кришкою-сковорідкою. а то в нашому віці ходити з каструлею якось не личить уже...:)

а ще з*явилось неприроднє для мене бажання спокою. прокинутись якось у хаті із солом*яним дахом і випити кухоль свіжого молока... з домашнім хлібом... і побути там хоча б день-два. дивно. може справді роки беруть своє, чи втома накопичилась, чи нескінченна смуга негараздів... чи просто погода
боюся, не вистачить енергії на останній ривок. не можна розслаблятись. а я попускаю себе...