[100x249]
src="http://img.liveinternet.ru/images/attach/3/9063/9063877_P1010135.jpg" align="right" width="200" height="267" alt=" (200x267, 21Kb)" />
* певно, вони романтики: на вулицях чимало людей, які просто спинялись і сідали десь на узбіччі, і споглядали світ, або захід сонця.
* на шматку іржавого дроту висить старезна підошва. тут ремонтують взуття. древній, як і його професія, дідусь вітає нас і ремонтує Мерле, моїй супутниці, її сандалі. безкоштовно. у його ніг - тішаться дві худющих кішки, а комірчина дбайливо увішана змайстрованими для них іграшками. і пахне клеєм, тим старим, яким у 1му класі татко підклеював мені підручники...
* на світанку спустилась у місто з готелю в горах, де ми жили (в Батумі). подзвонила додому, посиділа у моря. вертаюсь сонною порожньою вулицею, розпитую вусатого таксиста, як дістатися зупинки маршрутки (шлях бо не близький). той, дізнавшись, що я студент і з Украйни, широким жестом запрошує мене сісти і довозить аж до готелю! дає свій номер телефону і пропонує повозити мене з друзями показати місто. в порядку жесту доброї волі...
* Георгій, який опікувався нам в Тбілісі, має магазин. після довгих прогулянок, поїздок на таксі по околицях, екскурсій, обідів у ресторані, завів нас до свого магазину і подарував усім... по кілька пар білизни:) і хлопцям, і дівчатам... пояснивши це досить по-скаутськи: мовляв, у походніх умовах важко прати й сушити, то ж буде вам чиста зміна...
* зустріли бродячий цирк. купа хіпанів із різних куточків світу (Англія, Америка, Німеччина, Бельгія...) пересуваються на химерних велосипедах по всьому світу. з ними - купа дивовижного строкатого приладдя, вони ночують біля моря і грають джаз. у них засмаглі втомлені обличчя і світлі очі...
* найбільш незвичайна вписка: у магазині. не в тому, що його тримає наш "гід", а в іншому. нас з Мерле туди вписав один із організаторів. там не було світла і вікон, тож вночі ми опинились у владі повної тьми. води теж не було. щоб встати і щось зробити, довелось запалити свічки, призначені на продаж (добряче вже поюзані). господар забув попередити продавщицю, і у бідної жінки був шок, коли їй на зустріч із пітьми виповзли два розпатланих сонних чудовиська із словами "гамарджоба!" і свічкою в лапах...
* тиняємось містом, голодні... купуємо булочок і води й сідаємо снідати на мальовничі руїни занесені пилом. наближається вельми ошатна бабуся (віком, певно, старша за самі руїни) і ввічливо просить її пропустити... мальовничі руїни виявляються житлом! зайшовши всередину, вона виходить знову і частує нас цукерками...
[488x283]