В колонках играет - пісні зі старих фільмів
Настроение сейчас - дивне...

окрім всього, знову побачу Львів... історія знайомства з цим таємничим куточком країни досить дивна. Вперше була там з батьками у свої 16 - на день повноліття мені влаштували свято - без олів*є, шампанького і гостей, з казковою мандрівкою... тоді ще дивилась на світ зовсім дитячьо, широко розкритими очиськами, уривки щася - у пам*яті - щастя від споглядання живопису у музеї (вперше саме тоді почала його розуміти по-справжньому), від поїдання піци й гарячого шоколаду у кав*яренці (м-м-м), від кам*яних застиглих вулиць, якими ми блукали за моєю авторитетно-іменинною ініціативою... захват а потім трохи жах у музеї зброї (скільки ж було навигадано для вбивства!), сходження на Гору (точніше, колективне затягнення туди мами)... затишне обшите деревом горище, на яке ми піднімались гвинтовими сходами...
вернулась туди з сином на межі цього й минулого року... суто студентська мандрівка, зі впсикою на тісному антикварному диванчику, блуканнями (точніше, фігурним катанням, бо ожеледиця) по тих таки вуличках, для яких наші походні рюкзаки видавались надто громіздкими й незграбними, ну і звісно - сила-силенна пригод і глюків, які тепер так весело згадувати... було більше весело і напружено, ніж романично...
проте щоразу від цих поїздок лишалається присмак недосказанності, недозрозуміння, яке потім знов і знов тягне туди повернутись...
яким буде наше третє знайомство, таємниче місто?..