[450x114]
здихавшись роботи, йду тинятись містом... сонце дражнило, показуючись на долі секунд завмерній в очікуванні землі. Узвозом бігла темно-бура вода і потоки різнобарвного люду: в повітрі бриніло відкриття сезону - сезону нескінченних блукань містом, посиденьок, танців навколо вогнища і валяння простонеба.
його побачила здалеку - обабіч бруківки на пагорбі, кремезний, з не по-зимовому засмаглим обличчям, вигорілим сплутаним волоссям і чистим проникним поглядом. На ньому - кілт з бахромою, купа неуявної хіповської одежини, поруч - небачені (певно, чарівні) вироби з дерева, які він майструє тут же (найпрекраснішою штукою була різьблена дерев*яна катана, що висіла в імпровізованих піхвах зі шкарпетки). Вогнище, казанок невеличке коло людей. наближаюсь, не знаючи і не думаючи про те, як почну знайомство...
- Хочеш чаю? - запитали одразу.
Вегетеріанський тортик, горіхи, родзинки... саморобний хліб, мед... чудо-зілля з казанку - по трохи у глиняні чорні кухлі, як я люблю - щоб у чашці плавало листячко і палки, гаряче, запашне, енергійне... у-у-у-у... в подяку дарую запаси сушеної м*яти (що вічно тягаю з собою), він задоволено висипає її у котел... мить повного розчинення, примирення зі світом, і подих всесвіту проходить крізь тебе... як давно цього не було... піходять дві цивільні нафарбовані панянки, питають, чи тут ворожать. ворожать трохи вище, але, передчуваючи цікаве, я мовчу. "Я не ворожу, я розказую правду", - спокійно відмовляє "господар". "А-а, ну... (яка різниця, як це назвати?) а скока єто коштуєт?". "Безкоштовно". "цій дівчині, будь-ласка...". "починати треба з харчування... насамперед вам слід відмовтись від м*ясної та молочної їжі - це знімить агресію, очистить фізично і духовно, допоможе дійти гармонії..." дівчата ніяковіють ще більше. "А головне - навчиться сміятись. навіть коли пагано (самі по собі ці слова мало важать, але в ту мить вони набули справді магічної сили...). розбилась улюблена чашка - смійтесь, згорів будинок - смійтесь... дайте собі установку - на все реагувати з посмішкою - адже все іде, як треба, зрозумійте..." "А саме на руках ви не ворожите?" "Ну навіщо?! фігня це все! краще зекономте грошей та купіть собі фруктів!" Ті дивляться, як на божевільного, проте слухняно записують поради щодо почитати і йдуть. А я протягом цієї вистави сміюсь, не знаю, чого... у маршрутці, забитій гопніками, везу цей сміх і запах вогнища на волоссі - безцінний скарб...