[200x267]
[200x267]
...нарешті увійшла в свої права, заполонивши мій дім і закрутивши мене у шаленому вихорі вечорниць, посиденьок, прогулянок по місту, зустрічей і шукань.
Три останні дні - суцільне весняне свято, і, певно, трохи прощання зі свободою - завтра (чи то пак вже сьогодні) на пари...

У п*ятницю ввечері це були вечорниці - у Лаврі... потрапила туди дивом, стрівши старих несподіваних друзів із Сум... Дивно - такі речі давно не нові для мене, проте все ж дивлюсь на це широко розкритими очима... давні забуті ритуали (до речі, мені до ноги якісь нелюди причепили колоду, хто знає, що це значить?), трохи приправлені сучасними приколами, етнічні співи й танці, що вливаються в кров, виставки - давні і сучасні - творіння з глини, рослин, тканини, скла, тощо... тут же можна навчитись всім цим примудростям... поміж усіх, одягнених, безумовно, в етнічне, походжає Скрипка, організатор цього дійста... найбільше вразила виставка сучасних ікон - виконані також в етнічному стилі і... з язичницькими мотивами! Боже, це саме ВОНО, те найближче мені, і, гадаю, в глибині душі - більшості слов*ян...

В суботу творчий вечір у Смолоскипі... чотири молодих поети, що презентували свої вірші у вигляді маленького перфоменсу... мдя, тут довелось схопитись за голову і задатись питанням: "куди ми котимось"? Вірші-то, безумовно, кльові, а от подача... цікава, звісно, але вельми чорнушна... патологоанатоми-садисти в білих халатах, вимазаних томатним соком... відповідно, стьоб на цю тему, вірші підібрані належні... гротеск, гра символів (як то викидання власних віршів у смітник, перегорнені догори ногами квіти у трьохлітровій банці йогурту...), але... попри дійсно вартісні вірші, слід це лишило трохи гнітючий... мо я відстала у мистецтві...

[500x269]

[200x340]

[200x281]

І нарешті сьогоднішній вечір, певно, наймиліший з усіх... тисячу подяк Тенако і Тоббі, і всім, хто зібрався і розкрився, явивши світові трошки того, найпотаємноішого, найсправжнішого... я, чесно кажучи, не очікувала, що все пройде НАСТІЛЬКИ кльово... це дійсно було схоже на ковток дитинства... спасибі, що ви є...

Пе-Ес: фотки, як обіцяла, викладу в альбом, тока (широко позіхаючи) трохи не зараз... сорі...