...увірвалась до моєї нори, нагло і серед ночі. Як належить у нармальних казках, їду туди, не знаю, куди, шукати щось, не знаю що... Міжнарожний волонтерсткий семінар-трегінг, що мав відбутись у жовтні в кримських горах, раптом нагадав про себе вчорашньої ночі. Тільки замість обіцяних гостей з Європи (Англія, Данія, Голандія, Чехія...) стоять країни Росія і Молдова... А замість Криму - якість під-києвські хащі... Весело, хай йому грець: замість ознайомлення з далекими цивілізованими культурами сидітиму в лісі з москалями (це без образ:0) й молдаванами... Їхати після завтра на 10 днів... Але хай там як - все одно це будоражить...

Кажуть, як стрінеш рік, так і проведеш... а перший день цього року я провела в дорозі з ранку до ночі, та ще й перетинаючи кордон!!!

Не знаю, що там буде... трохи стрьомно - їду одна, нічого й нікого не знаю... ЙО-ХО-ХО і пляшка рому!!!

*Дорога
пришла к человеку домой,
Дорога
пришла и сказала: "Ты мой!"*
(с) Умка