[350x346]
Буде сумно – приходь до мене на найвищу сосну,
Я тобі напророчу чорну каву і море без меж.
А як змерзнеш – звичайно тоді нагадаю весну,
Й запалю, наче свічки, сотні маленьких пожеж.

Буде тихо – заходь у гості на найбільший бархан,
Ти послухаєш вітер, що ріже піски на шмаття,
Що розпеченим струмом порве синьоокий туман,
Випадково при цьому чиєсь опаливши життя.

Буде темно – приходь, і ти знайдеш мене на горі,
І ми спробуєм світло добути тертям сердець,
Чи хоча б дочекатися ранку в нас на дворі.
Буде сумно – приходь, я скажу тобі, це не кінець...