Іспит з історії української журналістики. Питання про давнього публіциста С. Єфремова. Оскільки якраз Єфремова я щойно згризла з чаєм, то ж в пам*яті все свіжо і я радісно потираю руки...
Сонний дідок блимає очима... натхненно і гучно, дивлячись в очі, заводжу пісню про "геніяльного українського діяча" і т. п., обережно змішуючи лірику з конкретикою, переказую твори Є. і раптом з жахом розумію, що дідок зараз блукає десь в інших світах... принаймні, не в аудиторіі точно... коли я доспівала, закінчивши докладний опис його матеріалів, дідок, дивячись скрізь моє плече (а може там хтось сидів - на плечі?), мурмотить: "Ну да, матеріалів ви його ж, напевно, ніяких не читали...". І з відсутнім видом зобразив в заліковці "добре"...

мені чомусь навіть матюкатись не хочеться...