В колонках играет - Blackmore's night (вибач, Тоббі, це твій диск...)
Настроение сейчас - зелене

Опановую нове для себе мистецтво боді-арту - за допомогою зеленки... Виходить вельми симпатично, шкода тільки, що сиджу в ізоляції і нема кому оцінити... Зелене все - і я, з вух до п*ят, і моє лігво, і повітря в очах...
Коли до скрюченого від температури й болю тіла донесли радісну звістку "У тебе вітрянка", я мало не виконала ритуалу сепуку, та вчасно згадала, що катана не гостра... Я пропускаю іспити в універі і на курсах, а потім весь місяць своїх канікул, розпланованих на усілякі мандри, обиваю пороги, доводячи, що "я не жираф" і "приймісь великодушно у мене, грішної, іспит"... До того ж мультик, дозволу на зйомку якого я добивалась з початку вересня і який отримала вчора, власноруч встановивши декорації під камерою, накривається великим мідним тазом... Словом, якказав великий поет в законі Роман Скиба, ПОВНИЙ МИСТЕЦЬ..

Але виявилось, що життя не таке й огидне... Щастя ще можливе - навіть для таких нелюдів, як я. Щастя - коли вперше за довгий час ти можеш вільно дихати. Коли можеш твердо стояти на ногах (не падаючи під ноги пасажирам у громадському транспорті, як траплялось останні дні). Для щастя, виявляється, не потрібно ні лаврів. ні перемог, щастя - це коли життя (і що в ньому хорошого, досі не збагну?) вертається з ковтком пустого чорного чаю... І коли вистачає сил зеленими пальцями натискати кнопки компу...
Попереду - кілька тижнів домашнього ув*язнення (раніше мені здавався безглуздо втраченим один день, проведений вдома). Але трохи тішить філософська думка, що кількість зелених цяток, які можуть вміститись на тілі, обмежена! А отже - життя прекрасне! Амінь...