минулі вихідні потішили на стільки що досі знаходжусь в такому стані піднесення як згадую за них.
а вихідні розпочались у п"ятницю. це був перший повний робочий день після відпустки. і перший посправжньому сумний день за довгий час. я відвик. не те що працювати, а відвик від тої обстановки і атмосфери, яка є у нас в кабінеті, тай не дуже хотілось вертатись до справи, яка мене останній час не сильно гріє. після цього вернувся додому, і заліз в нетрі контактів, де у відео знайомої накопав польський фільм Кохай і танцюй. він був у перекладі на російську. цього збочення я не витримав, полазив по польських серваках і таки знайшов онлайн. фільм за сюжетною лінією не дуже оригінальний і нагадує численні голівудські фільми про молодих людей, які займаються чимось (театр, музика, спорт, танці) і досягають, після тривалих тренувань та важкої праці, успіху. цей фільм з цієї серії, але приємно вразило, те ЯК він зроблений: з енергією, пристрастю, захоплює і тяне за собою. при цьому гарна операторська робота і несамовиті танці. Висновок один РЕКОМЕНДУЮ
після п"ятниці йде субота, і це була прем"єра Три товариші (Ремарка, хто не знає) в театрі Заньковецької. враження не настільки сильні, як після фільму про танці, та скажу так не виразність другопланових персонажів окупає гра головного актора і фінальна сцена. не так наполегливо, але теж рекомендую, такі вистави треба підтримувати, особливо в Заньковецькій.
а далі, святкування прем"єри в Філармонії. Медовуха і знаменитий РОМ. Чудова компанія друзів. Красиві дівчата, веселі усмішки. Сидів поміж того як кіт на печі: мурликав від задоволення.
Далі були Масони, і ДН Наташі, трішки інша атмосфера і ритм застілля, але не менш приємний і веселий.
Далі знову філармонія, дорога в репетиційний підвальчик через все місто, напівсонне балакання і попивання пива.
На зміну цьому мінору прийшла неділя. Таня і Паша кликали на шашлики. Незважаючи на мій трішки після перепойний стан, я з задоволенням підписався на цю поїздку і не помилився. Під Миколаєвим, за селом Тростянець є маленьке озерце розсташоване між двома схилами, закрите ними та лісом від вітру але відкрите сонцю. Біля берегу на рівні води стоїть скульптура хлопця з лошам. скульптура нагадує численні залишки соцреалізму по парках колишнього СССР, але видно в даному випадку скульптор не був позбавлений смаку, здалека можна подумати, що фігура справді стоїть у воді, і це просто місцевий хлопчина веде лоша воду пити. хлопець дивиться на захід і коли сідає сонце вони дуже гарно освітлені. а позаду озеро спокійне, без жодної хвилі, гладке як шкло, і як у дзеркалі у ньому відбиваються схили покриті лісом, де сосни зелені, де жовтіючим листям яскраві клени, а далі невелика хата висвітлена сонцем. просто красиво.
і при цьому був шашлик, був бадмінтом, я ракетку не тримав в руках 5-6 років, отримав несамовите задоволення. були жарти. сміх. а потім ще кава на ніч в місті.
неймовірні вихідні