[250x255]


Плили ми морем. Бачили гори.
Великі, до неба. Чули там гомін. Моря
стогін. Хвилі кричали, як діти, що вночі
плачуть у розпачі. На це диво дивились ми довго.
Потім набридло. Люди казали,
що далі будуть хвилі гучніше, море синіше
жнива жовтіші. Так і було, поки не
опинялись ми поруч...

Усюди буде нам дім. Усюди небо нам стеля...

ТНМК