Часто буває так, що довго живучи разом, люди вгрузають в болото дріб"язкових суперечок, непорозуміннь, образ. При цьому все більше росте невдоволення недоліками одне одного, забуваються і перестають цінуватись хороші риси. Так можна просто зненавидіти одне одного.

Але часом якась кардинальна подія, така як загроза повного розриву - раптом заставляють зупинитись, відійти в сторону від цієї суєти і ЗАДУМАТИСЬ. Адже те та сама людина яка була такою чудовою, і яку ти так кохав(ала). Що ж сталось?

Можу лише побажати - щоб не доходило більше до виганяннь/тіканнь із дому для того щоб такі моменти наставали. Варто задумуватись якомога частіше :-)

пасиба за понимание, ты прав, мы очень часто видим у других в глазу соломинку, а вот у себя брёвен не замечаем

А ще хочеться побажати, щоб павло іноді перечитував те, що пише. І починав розуміти те, що пише. А не тільки видавати красиві слова.

Tenako, те що я написав - до нас з тобою не застосовне.

Гонта, Але чому???