вчора помер дідо. 95 років без двох місяців. це ж він 80 років пив горівцуню і і 50 років любив чюжих жінок (то він мені казав, шо з 15 в него тойвово всьо почалося). дуже люблю свою родину воющу, коли я його мию брию вбираю і ношу на руках - чо вити, ми жеж ТАК не прожиєм нікада. після того знайшов п"яного паламара - прийшлось ще і подзвонити за дідом. зара відчуваю що ті дауни на цвинтарі теж в папаламі - прийдецця ще і яму дідові самому, так як у вересні бабі. шось я змучуюсь бути сильним.