Дід Мороз помер. Ми вбили його. Він помер. Він мертвий. І пацючиха потягла ватяну бороду до себе в нору, щоб порадувати своїх щурят.

Каналізаційні колодязі. Мені холодно тут, о боги.

Ми вбили богів. Ми вбили любов. Ми вбили мрію. Мертві йдуть по воді. По воді. По небу. По сонячному диску, що зависла в морозному безповітряному мареннi. Мертві в дзеркалах. Мертві під мостами. Хода небіжчиків, божевілля і параноя. Мертві сміються, танцюють, гризуть асфальт і вмирають. Убий Діда Мороза. Знайдеш ти небесний бублик, заспіваєш і сам помреш. Чесно-чесно.

Ти не бачив її? Вона чорна, чорна, чорна. Вона там, внизу. Вона кличе, вона чекає. Всього один крок - і ти зустрінеш її, магістр безмовності.

А Дідів Морозів ми завжди вбиваємо. Нефiга.