Сумно – так і не засну
Краще буду думать
Про свою весну
Та й піду за небокрай
Вперше як востаннє
Грай музико грай...
Про ту калину за вікном
Одну родину за столом
Одну стежину щоб додому йшла сама.
Одну любов на все життя
Одну журбу – до забуття
І Україну бо в нас іншої нема