«На нашу думку Україна знаходиться на такому етапі свого історичного існування, коли вона може зникнути взагалі. Не тільки як держава, не тільки як країна, але і як місце проживання українців як нації», - з таких слів розпочав свою зустріч з молоддю у місті Лубни Полтавської області відомий український виконавець та шоумен Сашко Положинський. Зустріч ця була невипадкова – адже акція «Не будь байдужим!», організована групою ентузіастів, привезла свої ідеї та свою музику і у цей районний центр.
«Не будь байдужим!» - акція не політична і не має ніякої фінансової підтримки від жодної партії чи організації. Вона має за мету зробити доступною українську музику та українську культуру у невеличких провінційних містах, показати тамтешній молоді, що українське – не означає «селюцьке» або «погане». Що якщо не припинити процесів вимирання української мови та культури як такої – українська нація може зникнути. З цих ідей випливають і відповідні гасла акції: «Не будь іноземцем у своїй країні!», «Ні Малоросії, зроби країну Україною!».
Хоча акція розрахована на усі вікові категорії, однак інтерес, зазвичай, викликає саме у молоді. Лубенський будинок культури був переповнений вщент, глядачі не лише зайняли всі сидячі місця, натовп стояв навіть у проходах та дверях. Неабиякий ажіотаж був спричинений доволі прозаїчною проблемою - Лубни рідко коли радують своїми відвідинами відомі зірки естради. Концерт, на якому можна побачити і почути кілька гучних українських музичних проектів, як от «ФлайzZzа», «Оt V!ntа», «Мотор’ролла» чи «Тартак», викликав у містечку із одноманітним плином життя сильне зацікавлення.
Акція складалася із двох частин: «народної» та «рокової». Нерозбещена лубенська публіка із задоволенням сприйняла обидві. Зазвичай слухачі йдуть на концерт слухати свій улюблений гурт, тут же, хоча більшість відвідувачів знали лише гурт «Тартак», на одному диханні заслухали виступи інших виконавців. Організатори показали слухачам, що таке старосвітська бандура, як виглядає ліра чи «коза». Музиканти Володимир Кушпет та Сергій Захарець продемонстрували гру на автентичних інструментах не лише в народній, але й у сучасній манері, із роковою музичною обробкою. Фольклорний гурт «Гуляйгород», що виконав ряд народних пісень під скрипку, цимбали та бубон, своєю, здавалося б, зовсім «немолодіжною» - за сучасними уявленнями – музикою завів публіку настільки, що, попри відсутність місця, глядачі почали пританцьовувати та підспівувати.
Поза музичними номерами тим, хто відвідав акцію, продемонстрували також традиційні козацькі бойові мистецтва – своєрідну відповідь популярним сьогодні східним школам рукопашної боротьби.
Однак, попри неймовірний успіх акції та той сердечний відгук, який вона знайшла у публіки, деякі слова здавалися занадто ідеалістичними як для тієї ситуації, у якій опинилися провінційні українські містечка. Спонукання ведучих акції Сашка Положинського та Валерія Умрихіна робити свій вибір на користь українських книжок, української музики та фільмів із українським дублюванням звучали доволі фантастично на фоні позбавлених вибору, окрім низькоякісної російської поп-музики та другосортних романів, можливостей мешканців Лубен. Адже навіть у Києві доволі складно відшукати фільм із українським перекладом або торгівельну точку із українською музикою, - а що вже казати про невеличкі містечка з населенням у пару десятків тисяч мешканців?
Однак, попри всі труднощі та аж надто повільні темпи у просуванні української культури до українських районних центрів, тамтешня молодь, принаймні, побачила, що Україна може продемонструвати не лише конкурентоспроможну, але й кращу за російську чи західну музику. Що українська мова – це мова не вимерлих сіл, а сучасних яскравих зірок естради та телеекрану. Що українська історична спадщина насправді має мало спільного із тією «шароварною культурою», якою часто годує радіо та телебачення. І тепер акція з Лубен поїде до Сміли, Білої церкви, Фастова, Умані та Бердичева, аби показати молоді, що українці – талановиті, цікаві та самобутні. І мають право бути собою на своїй землі.
[406x300]