жанр:комедія, драма / Режисери:Ерманно Олмі, Аббас Кіаростами, Кен Лоач / Акторы:Арло Деле Пиане, Валериа Бруни Тедески, Сильвана де Сантис, Филиппо Трохано, Мартин Компстон, Уильям Руане, Гэри Майтланд / Рік:2005 / Країна:Італія-Велика Британія-Іран /

артхаусна елегія, що саме зараз прокатує у "Жовтні" "Артхаус траффік". 3 історії, що кояться під час подорожі одним і тим самим потягом крізь майже всю Європу. три історії скрізь які проходять ті самі персонажі, три історії - три бачення трьома різними режисерами. отже: / 1) Ермано Олмі - він напевно єдиний про кіно якого я не можу нічого сказати, за свої 74 роки, знімав багато, але дивлячись на його біографію, не можу пригадати, щоб я це бачила, як і чула його ім"я перед тим...ця перша, назвем її "італійська" частина, напевно найнудніша - вона елегічна і сповнена роздумами і, як на мене непотрібними нікому інтродукціями. такий собі чистий гуманізм у кіноформі.... а от же як що ви витримали першу частину, то обіцяю вам, друга буде трошки веселіша;) / 2) Аббас Кіаростамі - один зі столпів іранського кінематографу, режисер, геніально розкриває образ італійської матрони, наглої, самовпевненої генеральської удови, що тероризує не тільки хлопця, що несе біля неї альтернативну службу, а й увесь вагон... іронічна частина про європейську витримку, стреси та самотність... / 3) Кен Лоач, багаторазовий призер безлічи Європейських кіновинагород, серед яких такі фестивалі як Канни, Берлін, Карлови Вари, Локарно, та інш. відверто соціальний британський режисер, що свого часу запалив Зірку Адріана Броуді в "Хлібі та розах", зробив фінальну і найяскравішу частину. як завжди показуючи проблеми крізь соціальні явища, він виводить на екран не підстаркуватого "загадкового" вченого та його музу, не матрону з італійських історій, а зрозумілих усім нормальних тінейджерів - уболівальників "Селтіка", що їдуть собі до Риму, щоб подивитися футбольний матч, та повболівати за свою "найкращу" шотландську команду. з іншого боку албанська родина, яка подорожує вчотирьох на трьох квитках, і постає питання, що є важливішим - матч, совіть, бажання допомогти, вміння довіряти людям... безліч моральних проблем.... але все це знято з невимовним азартом, наче Лоач і сам собі грає в кіно-футбол зі своїми характерами... / а спільного у цих частинах - час, місце, напрямок - (всі дороги ведуть до Риму?) та кондуктор - герой, який вже точно є скрізь....недивлячись на перенасичення спокоєм це кіно дивитися треба - адже це гуманізм у чистому вигляді. саме такий, якого нам іноді бракує, для того, щоб прийняти якесь важливе рішення....