[200x203]
Я навіть не думала, що підніму свій зад і піду у Консерваторію. Але диво сталося, я замкнула на ключик кабінет раніше закінчення робдня, і відправилася на Майдан.
Людей було багатенько, в основному – молоді люди нелюдської зовнішності, які підіймалися сходами на четвертий поверх. Просочилася всередину, сіла на стільчик.
Спершу вийшов до нас веселий дядечко, так підозрюю, що якесь світило консерваторії. Говорив дядечко довго, хвилин 20. Спершу приплів до вечора орієнтальної музики Шевченка. Потім – фінансування Президента. Потім побажав усім 26 березня зробити Правильний вибір.
І всі приготувалися слухати.
Спершу вийшов іранський скрипаль, який на скрипці імітував гру на якомусь прадавньому тамтешньому інструменті... Це була казка... Ніколи я не чула ТАКОЇ скрипки. Ніколи не очікувала такої гри. Всі сиділи, немов заворожені, а перед очима поставали всілякі образи, втілення тієї казкової гри. Він грав одночасно на трьох-чотирьох струнах, смичок ходив як скажений, причому, паралельно з басами, вів дві окремі мелодії... Він був неперевершений! Йому аплодували стоячи... Це була геніальна гра.
А потім вийшов японський монах Едзюн. Частину слухачів змело, як вітром. Не звикли ще до “складної для сприйняття” музики. Голений дядечко, у традиційному костюмі, із засмальцьованим трішки (чи то старим?) коміром своєї курточки.. Він обережно, ніби святиню, виніс на сцену згорток з флейтами. Поклонився обом роялям, флейті, нам... Дістав те вигнуте злегка диво, подув у нього.. Звук був слабким. Тихим, сиплим. Монах почав грати. Спершу – народні пісні. Ми принишкли. В якийсь момент хтось тихо почав ходити по залу, і мені здалося, що між рядами ходять духи.
Відчуття від слухання тієї музики – неймовірні. Ніби сплітається коридор між тобою – і музикантом, і наливається музикою, і всі інші присутні люди – змазуються, і рояль, і орган, і стіни – все змазується, а стоїть лише милий дядечко із обличчям, що сяє, і грає у свою сумну дудку. Потім він заграв музику для медитацій. Зовсім іншу, ніж попередні. Враз він спустився зі сцени. Музика, протяжні сумливі звуки, звучала ніби фразами, і в паузах він набирав повітря і робив д в а к р о к и. Едзюн ішов між рядами, і та музика почала щось неймовірне робити, коли тебе всього щось переповнює – неймовірна радість і неймовірний сум, і в грудях щемить, котяться сльози. Дивне заціпеніння. А потім.. Закінчуються слова. Він пройшов мені за спину, і флейта грала в потилицю, і десь над вухом дихала світла людина, і здалося, ніби весь ком у грудях прорвало, він розтікся, вирвався на поверхню.
А Едзюн ходив і грав. Потім, десь може за півгодини, він підвівся на сцену. Повільно розплющив очі і відвів флейту від губів. Видихнув... І магія розвіялася... Один чоловік. Один чоловік і флейта “тримали” весь зал... Чоловік і флейта? Ні. Вони були єдині. Ось кажуть щось про єдинство меча і воїна... Для нас це тільки слова, а коли перед собою бачиш людину, яка єдина зі своїм інструментом, то починаєш розуміти, ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ! Він виливався у флейту, виливався через флейту...Виражався нею.
А потім ми затягли його у аудиторію, і він роздавав нам авторські листівки – адже він ще й каліграф. На листівках – дзенські, буддистські і навіть конфуціанські мудрості (Едзюн пояснив, що все єдино), були вірші. Мені потрапили до рук два ієрогліфи. Едзюн поганюче знав англійську, і пояснювати мені значення було важко, тож ми розбирали це значення втрьох, та ще й за допомогою кишенькового перекладача. Другий ієрогліф – точно вдячність. Перший розшифровував Сова, - “сердечна вдячність”. Сові попався “Шлях”, а його другу щось про квітку в саду.... До речі, хіраганою він пише з розривами, а не так, як вчить Єшко.
Потім один нелюд заявив, що вони зараз потягнуть його “сейшенити на БЖ”. “Але ж сезон на БЖ ще не відкритий!” – вигукнула я, бо ще ж не прийшла весна, а відкривати сезон сейшенів на БЖ у таку завірюху із напівроздягненим мудрим японцем – ну вже занадто. Тоді вони вирішили потягти його на Либідську, у чайний будиночок, прихопивши дримби, дудки, тамтами. Люблю наших нелюдів!
А я.. А я була під враженням. І вся вата з голови вивітрилася, і наступила ясність і... щастя.
Скачати музику можна тут:

www.zencenter.ru/Shakuhachi