[470x342]

...про це інколи краще мочвати... найчастіше я саме так і роблю...
Але сьогодні мені хочеться щирості і відвертості. Кожен день я намагаюсь все реальніше дивитись на людей, на їх вчинки, на поведінку з тією чи іншою людиною тет-а-тет і на людях... намагаюсь бути такою, якою хоче щоб я була, мій тато. Він в мене досить строгий, але він справедливий і мудрий.... навіть коли на нього ображаюсь, згодом я всеодно розумію, що він МІЙ тато і він мав право тоді так вчинити... І він знає, що з ним на даному життєвому етапі, я можу поділитись більше ніж з мамою. Мама в мене досить унікальна і настільки емоційна, що поговорити "по-душам" це буде досить складний процес як для мене так і для неї))Саме тому, з татом мені якось простіше... простіше сказати правду і не прикрашати зустріч з хлопцем ще двома моїми подружками ))))
Я знаю, що кожен з батьків присвятив велику частину свого життя своїм дітям і хоче вдячності і розуміння взамін... Але натомість батьки самі настроюють, своїм ставленням до дітей, так, щоб їх же діти їм брехали і робили відчайдушні вчинки...
А ще я досить часто чую вираз від молодих батьків, які лупцюють чи волають на своїх дітей: "от будуть в тебе свої діти, ти мене зрозумієш"... Зразу ж, хвилею накриває злість і в ту ж саму мить співчуття і жалість... І шкода в першу чергу цих батьків, які не розумують, що виховують у своєї дитини агресію, злість і ненависть, і коли вона підросте, то буде віддячувати їм цієюж агресією... а можливо і набагато жорстокішою....