несвіжі овочі оселяються скрізь у найприкріші депресивні часи
глизева відсиріла картопля
пріла морква
пророщена цибуля
зів'яла зжовкло-почорніла капуста
це страви
безумців, що видряпуються на вершечок пустки
і спускають додолу побиті на шляху скривавлені ноги
невдах, що п'ють каву за шаховими столиками
інших невдах, що вгрузають у несправжнє життя вмираючи у ньому ж
несвіжі овочі збуваються, як найдосконаліші пророцтва
ось день, що відкочується, мов музика поховального оркестру
несвіжі овочі в міді якого проростають новонародженими пагонами
ось ніч, що пухириться, мов обпечена шкіра, збиваючись, як вовна в шкарпетках
вив'язаних старими жінками
за несвіжі овочі
проламані найсуттєвіші стінки
увігнуті скошені поверхні
лише криві
лише знівечені структури
навіть зовні вгадується внутрішня їх слизота
у яку сонячні зайчики занурюються назавжди
руки після доторкання гидливо кривляться ненатурально вигинаючі пальці
несвіжі овочі це покидьки зі смертельними ранами по всьому тілу
це вагітні овочеві жінки: напівпрочинені двері в існування майбутніх тіл
знову тимчасово гарних
це смаки жахливого часу
занурені в усе
живе воно чи неживе

Після 7 листопада ці рядки можна вкарбувати в Майдан