observer.sd.org.ua/news.php?id=15163

Вихователька дитячого садку Марія Іванівна вигадала ефективний спосіб досягнення дисципліни у ввіреній їй групі малюків.

Уранці, під час сніданку, вона показала дітям велику шоколадну цукерку в яскравій обгортці і урочисто сказала:

- Діти, бачите цукерку? Хто із вас буде сьогодні найкраще себе поводити, той у кінці дня її отримає.

Малюки старалися як могли: ходили по групі мало не навшпиньки, говорили пошепки, з’їдали всю кашу, старанно займалися ліпкою і малюванням…

А в кінці дня запитали виховательку:

- Маріванна, а кому з нас дістанеться цукерка?

- Яка цукерка? - здивувалася наставниця. - Ах, цукерка!.. Так-так, дітки, я помітила ваше старання. Сьогодні ви поводилися значно краще, ніж учора. Але… ще недостатньо. От давайте завтра постарайтеся ще більше, і тоді обов’язково хтось із вас отримає велику і смачну цукерку.

А на другий день усе повторилося: вихователька знову обіцяла солодку нагороду… на завтра.

- Та вона вже сама давно з’їла ту цукерку, а нас тільки дурить! - висловив здогад Вовочка.

Схвильовані діти побігли до виховательки.

- Маріванна, а Вовочка каже, що цукерки нема!

- Кому ви вірите, дітки? - обурилася наставниця. - Цьому баламуту Вовочці? Та він же досі пісяє мимо горщика - ви самі бачили! Не турбуйтеся, цукерка є. Завтра я вам її покажу, от побачите…