Екранізація Ланчу виявилась несподіваною. По-перше, вона живіша і привабливіша за досить таки незграбно-фантазійний текст, а по-друге, вона увічнила найсумніший факт біографії Уїльяма – ненавмисне вбивство коханої дружини. Той факт, що стріляючи в склянку менш ніж з трьох метрів, Біл промахується, безперечно свідчить про те, що розмова з Жуком в поліцейській конторі не пролетіла повз його свідомість, а навпаки крізь неї пролізла глибше. В пізніших галюцинаторних станах Біл спробує полегшити собі страждання за дружиною, викривши її, як шпіонку ворожого табору (в тім суспільстві без ворожих таборів було не обійтись). Джоан була елітним Сінтопідом-сімбіонтом, не людиною, - повідомив Жук Білу, - отже перейматись нема чим…
Наркоконтроль Мексики, не кажучи вже про США зразка 1953 року, сприймається купкою параноїків, що довели нещасних споживачів до підсадки на порошок для знищення комах. Порошок, що має на останніх таку ж наркотичну дію, як і на миле нашому спогляданню декаданське товариство Уїльяма і його щирих друзів.
Дещо характерне про інспекторів у тексті Ланчу: «Інспектор розстібає ширінку і починає вишукувати мандавошек, час від часу підмазуючи маззю з маленького глиняного горщика. Інтерв'ю явно підбігло кінця. "Ви не йдете?" - вигукує він. "Що ж, - як сказав один суддя іншому, - будь справедливий, а якщо не можеш, то суди від ліхтаря". Жалкую, що не в змозі дотримуватись звичних непристойностей". Він простягає праву руку, всю в смердючій жовтої мазі. Чийсь Кореспондент кидається вперед і стискає забруднену руку обома своїми. "Було дуже приємно, Інспекторе, невимовно приємно," - вимовляє він, здираючи з рук рукавички, жмакаючи їх і кидаючи в сміттєву корзину. "Представницькі витрати", - посміхається він.»
В цілому текст книги навіює безпросвітну депресію. Країна Інтерзона – утопічна модель крайнього безглуздя, породжена пересиченою фантазією Воротил, в її умовах існують два виходи: або бігти світ за очі, або поступово перетворюватись на Рептилію.
[700x381]